Hinter Glas - Unzucht

Fremde Welt, hinter Glas,

ein’n kurzen Blick lang und das war’s.

Viel zu schnell, schon vorbei,

doch dafür fühlen wir uns frei.

Der schöne Schein, er bleibt gewahrt,

zweite Blick bleibt uns erspart.

Das nächste Bild, es tröstet gleich

und macht uns das Vergessen leicht.

Was einmal war, bleibt hier zurück,

in einem fort geht’s Schritt für Schritt

und komm’n wir doch noch mal vorbei,

ist nichts mehr so und einerlei.

So nimm denn du auch Abschied nun,

um mutig Neues jetzt zu tun.

Dein Herz vergisst die Agonie.

Im Nachhinein war’s schon wie nie.

Schwerelos, schweben Bloß.

Die ganze Welt, sie zieht vorbei.

Das ist alles längst zu Ende.

Das ist alles längst vorbei.

Doch du willst es nicht.

Schicksal ist wie eine Plicht.

Das ist alles, was uns bleibt.

Fremde Welt, hinter Glas,

ein’n kurzen Blick lang und das war’s.

Viel zu schnell, schon vorbei,

doch dafür fühlen wir uns frei.

So wie der Fluss ins Meer dann fließt,

so wie der Regen sich ergießt,

so zieht’s auch uns, in diesem Spiel,

sin zur Bestimmung, hin zum Ziel.

Schwerelos, schweben Bloß.

Die ganze Welt, sie zieht vorbei.

Ach, wärest doch nur mit dabei.

Das ist alles längst zu Ende.

Das ist alles längst vorbei.

Doch du willst es nicht.

Schicksal ist wie eine Plicht.

Das ist alles, was uns bleibt.

Das ist alles längst zu Ende.

Das ist alles längst vorbei.

Doch es hilft ja nichts.

Schicksal ist, wenn du zerbrichst.

Das ist alles, was uns bleibt.

Дивний світ за склом,

швидкий погляд і все.

Занадто швидко, вже закінчено,

але ми можемо це робити.

Гарний зовнішній вигляд, він залишається збереженим,

ми не дивимося.

Наступна картина втішає

і дозволяє нам легко забути.

Те, що колись було, залишилося тут,

один крок за один раз

і зайдемо ще раз,

більше нічого такого немає і все те саме.

Тож і ти зараз прощайся,

сміливо робити нові речі.

Ваше серце забуває про агонію.

Оглядаючи назад, це було як ніколи.

Невагомі, просто пливуть.

Весь світ, він проходить повз.

Все давно вже минуло.

Це все давно минуло.

Але ти цього не хочеш.

Доля – як обов’язок.

Це все, що нам залишилося.

Дивний світ за склом,

швидкий погляд і все.

Занадто швидко, вже закінчено,

але ми можемо це робити.

Так само, як річка потім впадає в море,

як дощ ллє

так і для нас, у цій грі,

гріх до рішучості, до мети.

Невагомі, просто пливуть.

Весь світ, він проходить повз.

О, якби ти був там.

Все давно вже минуло.

Це все давно минуло.

Але ти цього не хочеш.

Доля – як обов’язок.

Це все, що нам залишилося.

Все давно вже минуло.

Це все давно минуло.

Але це не допомагає.

Доля - це коли ти ламаєшся.

Це все, що нам залишилося.