Born Again - Undying

Where the footsteps of one culture tread

The righteous still sing

As we march to the tune of «humanity's» hymn

A restless night awaits the dawn of a silent spring

Our mythos and this way of life

Have led us astray — disconnected

We’ve stepped outside the circle and into the reign

For they so loathe the world

Children search for heavenly bliss

And abandon this sacred earth

Damnation — the chance I am willing to take

For life everlasting I return to the womb

Day by day — from birth

Page by page — the script we enact

To an unsound story of conquest and glory

By a culture about to collapse

Blood flows from the fountains

Of bondage and brutality

(this captive earth to flood)

As one whom the mother caresseth

So will I comfort you

Through every waking moment

The pleading whispers of mother culture

Are spoken softly in my ears

Begging me to turn my back

Instead I shun her lies

With the truth of a newfound worldview

I’m deaf to salvation’s cry

For they so loathe the world

Children search for heavenly bliss

And abandon this sacred earth

Damnation — the chance I am willing to take

For life everlasting I return to the womb

My blood for her blood, my breath for her breath

Back into her arms, to the place we belong

Mother culture reborn and I again to the earth

To break the chains, to give freedom a name

And put the life back in living

Де ступають сліди єдиної культури

Праведники ще співають

Коли ми маршируємо під мелодію «людського» гімну

Неспокійна ніч чекає на світанок тихої весни

Наші міфи і такий спосіб життя

Звели нас із шляху — відключили

Ми вийшли за межі кола й увійшли до правління

Бо вони так ненавидять світ

Діти шукають райського блаженства

І покинути цю священну землю

Прокляття — шанс, яким я  готовий скористатись

На вічне життя я вертаюся в лоно

День за днем — від народження

Сторінка за сторінкою — сценарій, який ми впроваджуємо

До незвичної історії завоювання та слави

Культурою, яка загине

З фонтанів тече кров

Про рабство та жорстокість

(ця земля в полоні, щоб затопити)

Як того, кого пестить мати

Тож я буду вас втішити

Через кожну мить неспання

Благаючий шепіт материнської культури

Тихо говорять у моїх вухах

Благає мене повернутись спиною

Натомість я уникаю її брехні

З правдою нового світогляду

Я глух до крику спасіння

Бо вони так ненавидять світ

Діти шукають райського блаженства

І покинути цю священну землю

Прокляття — шанс, яким я  готовий скористатись

На вічне життя я вертаюся в лоно

Моя кров за її кров, мій подих за її подих

Повернутися в її обійми, до місця, яке нам належить

Материнська культура відроджується, і я знову на землю

Розірвати ланцюги, дати свободі ім’я

І повернути життя в життя