Anima Italiana - Umberto Tozzi, Marco Masini

E non sar?

domani

N?

fra un’eternit?

Mi sveglier?

in un sogno

Di mare e brividi

Di un mare che ho bevuto

Di cuori sulla sabbia

Noi siamo ancora l?

sempre di pi?

sempre di pi?

A un’ancora in quel porto nasce con me e muore con te Quel sole vagabondo

Di mare conosciamo le paure

Che hanno raccontato i poveri grandi cuori umili

Di cuore non c'?

gente che abbia unito

Le diversit?

dei popoli anime arrendevoli

Di mare che ci da quella personalit?

Nel sorridere

Nel piangere

Nel vivere…

Anni diversi lavorer?

e imparer?

A ridere di rabbia non morir?

finch?

vivr?

Quell’Anima Italiana

L’Anima Italiana…

Donne sole in un futuro di gabbie gabbie

Mamme che hanno partorito fiori

Nel velluto coraggiose si Come acrobati nel cielo di chi?

E torner?

domani

E torner?

domani…

Quel mare la mattina

Quando vita t’innamora nell’ipotesi solo se dimentichi

La casa che hai lasciato

E dopotutto?

perdonato quel disordine immagine da leggere

Ma c'?

un’Ave Maria

Che il dolore porta via

Per l’eternit?, e poi sar?

com’eri tu Visibile…

Anche l’amore quando da te ritorner?

Per chiederti perdono e poi con te io rivivr?

Quel mare di sapori

Che ho perso per il mondo sognando il mio ritorno

Dal mare pi?

profondo nei cuori che ricordo

Di un’Anima Italiana

(Grazie a Nuvola85 per questo testo)

І не буде?

завтра

N?

у вічності?

Це мене розбудить?

уві сні

Про море і холодок

Про море, яке я випив

Сердець на піску

Ми ще там?

більше і більше?

більше і більше?

На якорі в тому порту те мандрівне сонце народжується зі мною і вмирає разом з тобою

Ми знаємо страхи моря

Те, що бідні розповіли про великі смиренні серця

Хіба немає серця?

людей, які об’єдналися

Різноманітності

народів покірних душ

Про море, яке надає нам таку індивідуальність?

У посміханні

У плачі

У житті...

Різні роки я буду працювати?

і вчитися?

Сміятися від гніву не помре?

доки

житиме

Ця італійська душа

Італійська душа...

Самотні жінки в майбутньому клітинних клітин

Матері, які народили квіти

В оксамиті хоробрий так Як акробати в чиєму небі?

І чи повернуся я?

завтра

І чи повернуся я?

завтра…

Те море вранці

Коли життя закохується в гіпотезу, тільки якщо забути

Будинок, який ти покинув

І все-таки?

пробачте цю брудну картинку для читання

Але там?

а Радуйся, Маріє

Що біль знімає

На вічність, а потім буде

як тебе було видно...

Навіть кохання, коли я повернуся до тебе?

Попросити у тебе вибачення і тоді з тобою я знову буду жити?

Це море смаків

Я втратив світ, мріючи про своє повернення

З моря більше?

глибоко в серцях, які я пам'ятаю

Італійської душі

(Дякую Nuvola85 за цей текст)