Wolf & Passion - Ulver

Uden Sorrig for det, som svandt

Han drager paa nye & farlig F¦rd

Hans eeneste Sorrig v¦re at han intet fandt

Som vaer een Taare v¦rdt

Til han Medynk saae

I hendes èine, der alt Lius vaer tendt

Der al Gl¦de snart vaer endt

Slig een Pige hellig, vacker

Det brustne Blik flacker

Hun ki¦ndte Haabet brast

Han viiger for bendes Blik

Med een smertelig Mystik

Fylder hende mod Hi¦rtenski¦r

Med hendes Ild ligger sort & dèd

Ondskab qvalte hver een Glèd

Dend hviide Gloe, dend slukte han

Men dend ha’r skabt een m¦cktig Brand

Aff Had & Elskov & tungindigt Haab

Nyfèdt b¦res Maanen Frem

Ofver det Sind som her bleff rèfved

Aff dend mèrcke

Magi paa hende èfved

Med r¦dde Skrit.

mod ham —

Dybt berèrt:

«Du Diefvlens Sendebud

Som b¦rer Fryckt fra Mand til Brud

Du Menskehadets reene Styrkedrik

Du n¦ring for min Si¦l, som dèr;

Gaae ey bort, o Skygge, fèr

Ieg viiser Ki¦ndsler som ieg hafvde Angst

For at n¦re fèr ieg bleff din Fangst»

On he hunts with sorrow none

For what hath passed is gone

His sole regret the absence

Of desires worthie his teares

Until he saw pitie in her eyne

Where all the light did shine

And soone all joie should die

Her glazed eyne did wander

A mayden pure in grandeur

Left alone & lost

From her eyne he retreats

Clad in mournfulle Mysterie

He takes her heart in his

But dark & dead is her light

Evil took her fire’s breath

Her embers were by him devour’d

And inside of him a fire buildes

Of Hate & Love & Hope so sad

The Moone comes forth

Born anew above her Soule —

Stolen here by the dark

Binding Magick of olde

Frighten’d she nears him

And speakes:

Thou, messenger of the Devil

Who brings fear into lovers' hearts

Thou, elixir to the hatred of men

And air to my Soule, now dying;

Leave me not, O shadow

Before I give myself away

To these long denied desires

Thy gift to my dying heart

Uden Sorrig for det, som svandt

Han drager paa nye & farlig F¦rd

Hans eeneste Sorrig v¦re at han intet fandt

Som vaer een Taare v¦rdt

Til han Medynk saae

I hendes èine, der alt Lius vaer tendt

Der al Gl¦de snart vaer endt

Slig een Pige hellig, vacker

Дет брустне Блік флакер

Hun ki¦ndte Haabet brast

Han viiger для bendes Blik

Мед еен смертеліг Мистик

Fylder hende mod Hi¦rtenski¦r

Med hendes Ild ligger sort & dèd

Ondskab qvalte hver een Glèd

Dend hviide Gloe, dend slukte han

Чоловіки користуються улюбленим брендом

Aff Had & Elskov & Tungindigt Haab

Nyfèdt b¦res Maanen Frem

Ofver det Sind som her bleff rèfved

Aff dend mèrcke

Magi paa hende èfved

Med r¦dde скрит.

модна шинка —

Дібт Берерт:

«Du Diefvlens Sendebud

Som b¦rer Fryckt fra Mand til Brud

Ду менскехадець реене Стиркедрик

Du n¦кільце для min Si¦l, som dèr;

Gaae ey bort, o Skygge, fèr

Ieg viiser Ki¦ndsler som ieg hafvde Angst

Для at n¦re fèr ieg bleff din Fangst»

На він полює без смутку

Бо те, що минуло, зникло

Його єдине шкодує про відсутність

Бажань, гідних його сліз

Поки він не побачив жалю в її очах

Де сяяло все світло

І скоро вся радість помре

Її засклені очі блукали

Діва, чиста у величі

Залишився сам і загубився

Від її око він відступає

Одягнений у скорботну таємницю

Він бере її серце в своє

Але темне й мертве — її світло

Зло перехопило її дух вогню

Його вугілля він пожер

А всередині в ньому розгорається вогонь

Про ненависть, любов і надію так сумно

Виходить Місяць

Народжена заново над її душею —

Вкрадений тут темрявою

Сполучна магія старих

Злякавшись, вона наближається до нього

І говорить:

Ти, посланець диявола

Хто вселяє страх у серця закоханих

Ти, еліксир ненависті до людей

І повітря до мої Душі, що зараз вмирає;

Не залишай мене, о тінь

Перш ніж віддати себе

На ці давно заперечені бажання

Твій подарунок моєму вмираючому серцю