Исповедь странника - Ударная волна

«Исповедь странника»

1. Я исповедь вам расскажу,

Как под серебряной звездою я один бреду.

Далёк и труден долгий путь,

Ищу ночлег, пусть сжалится хоть кто-нибудь.

И лунный свет крадёт у жизни часы,

Всё ближе к смерти, а мне ещё идти, идти.

За горизонтом плещется Млечный путь,

А я иду, чтоб свою любовь вернуть!

Пр.: Пусть она меня не ждёт,

Я прожил жизнь — мне дорога вперёд.

Она не повторит мою судьбу,

Я ухожу, потому что люблю.

2. Она не будет страдать,

Но боль потери в её сердце тяжело унять.

На плечи давит печаль,

Я покидаю этот мир, мне умирать не жаль.

Пустите в дом, в последний раз заночевать.

Я так ослаб, а мне ещё рассвет встречать.

В последний раз пройду я по родной земле

И вдруг растаю в предрассветной мгле.

Пр.

3. Я исповедь вам расскажу,

Как под серебряной звездою я один бреду.

Я сделаю последний шаг…

«Сповідь мандрівника»

1. Я сповідь вам розповім,

Як під срібною зіркою я один марю.

Далекий і важкий довгий шлях,

Шукаю нічліг, нехай зглянеться хоч хтось.

І місячне світло краде у життя годинник,

Все ближче до смерті, а мені ще йти, йти.

За горизонтом плескається Чумацький шлях,

А я іду, щоб своє кохання повернути!

Пр.: Нехай вона мене не чекає,

Я прожив життя мені дорога вперед.

Вона не повторить мою долю,

Я йду, бо люблю.

2. Вона не буде страждати,

Але болю втрати в її серце важко вгамувати.

На плечі тисне смуток,

Я покидаю цей світ, мені вмирати не шкода.

Пустіть у будинок, останнього разу заночувати.

Я так ослаб, а мені ще світанок зустрічати.

Востаннє пройду я по рідній землі

І раптом розтаю в передсвітанковій темряві.

Пр.

3. Я сповідь вам розповім,

Як під срібною зіркою я один марю.

Я зроблю останній крок…