Stämd i moll - Tysta Mari

Madrasserade väggar, ingen hör mina skrik

Jag sitter som på nålar, rör mig bland lik

Jag är styrd, Jag är styrd men vem håller kontrollen?

Följer manualen, spelar rollen

Är en halvmålad tavla, inget av mig är helt

Har stulit allt runt mig och nekar blint

Jag har sprungit hela livet utan att komma fram

Mitt samvete, det är helt svart

Förväntningarna e noll och prestationen e noll

Jag fixade dom här pillren för att komma I form

Jag är stämd I moll

Fyll mig igen, jag vill flytta hem

Nedsövd och drogad bara tillbaka igen

Såg lyktorna och sen lös det kallt

På ett blekt ansikte I kaos

För jag är en gitarr som tappat sin klang

Den här världen fick mig på fall

Jag kunde höra hur dom viskade mitt namn

Medans jag kröp bakgatorna fram

Dom sjöng en melankolisk sång

Men jag har alltid älskat domedagsprosa

Och jag har alltid vart stämd I moll

För jag har krossat alla lampor som lyst på mig

Har låst alla dörrar och sparkat upp dom igen

Jag hörde orden när dom lämnade min mun

Det där löftet lät så jävla tunt

Jag lovar, jag ska aldrig göra det igen

Nästa gång blir den sista tills jag gör det igen

I en dimma av lögner kändes det rätt sunt

Sen kom golvet emot mig och världen snurra runt

Och I skallen ekade en sorgsen sång

Dom sjöng nåt om att förlåta och börja om

Och nåt om att vara stämd I moll

Jag minns när det brann

Det var inte det här jag lovade när vi träffa varann

Jag minns hur I gick Sankt Pauls: gatan fram

Genom husen, genom dimman när pappret var blankt

En regning höstkväll på Södermalm…

Стіни матрацні, ніхто не чує моїх криків

Сиджу, як на голках, рухаюся між трупами

Я контролюю, я контролюю, але хто контролює?

Дотримується інструкції, грає роль

Це напівнаписана картина, жодна з мене не повна

Вкрав все навколо мене і сліпо заперечує

Я все життя бігав, не досягаючи

Моя совість, вона абсолютно чорна

Очікування нульові, а результативність нульові

Я виправив ці таблетки, щоб прийти у форму

Я налаштований на мінор

Наповни мене знову, я хочу переїхати додому

Знову спав і піддавався наркотикам

Побачте ліхтарі, а потім розпустіть його на холод

На блідому обличчі В хаосі

Тому що я гітара, яка втратила свій тон

Цей світ змусив мене впасти

Я чув, як вони шепочуть моє ім’я

Поки я повзав закулісними вулицями

Вони співали меланхолійну пісню

Але я завжди любив прозу про судний день

І я завжди був налаштований на мінор

Тому що я зламав усі вогні, які світять мені

Зачинив усі двері та знову відчинив їх ногами

Я почув слова, коли вони покинули мої уста

Ця обіцянка звучала так до біса тонким

Обіцяю, я більше ніколи цього не зроблю

Наступного разу буде останній, поки я не зроблю це знову

У тумані брехні він відчував себе досить здоровим

Потім підлога підійшла до мене, і світ закрутився

А в черепі лунала сумна пісня

Вони співали щось про прощення і початок заново

І щось про настроєність на мінор

Я пам'ятаю, коли він горів

Це було не те, що я обіцяв, коли ми зустрілися

Пам’ятаю, як йшов вулицею Святого Павла

Крізь будинки, крізь туман, коли папір був чистий

Дощовий осінній вечір на Седермальмі…