Trapped In Husk Of A White Crow - Twilight Ophera

So falleth the chalice of dawn

Thralls of flame hellborn

Vultures of myriad crowns

Claimed her as their own

Higher and higher she rose

Clouds of blessed to breach

Seventh heaven to reach

If faith could last one breeze

No blame did reach her opaque shade

Nefalim to machinate what pride and hate dare to unleash

Thou curious the spirit was still bereaved

For what lust mould as silver wings

Diadem cursed as hex ravening, nemesis to purge

…Fly away

Carnal shades caught winds, steel to cleave what dawn brings

Bezonian fire in her eyes, ascending towards empyrean skies

Wounded skies, libertine, on feathers this blood shall crust

Fear of lies to mesmerize, she soars with wings of rust

Так падає чаша світанку

Рани полум’я, народжені пекло

Стерв'ятники з безліччю крон

Вважали її власною

Все вище й вище піднімалася вона

Хмари благословенні прориву

Досягти сьомого неба

Якби віра могла тривати на один вітер

Жодна вина не досягла її непрозорого відтінку

Нефалім, щоб механізувати те, що сміють випустити на волю гордість і ненависть

Тобі цікаво, що дух все ще опечален

За те, що пожадливість ліпить, як срібні крила

Діадема проклята як прокляття, ворог, щоб очистити

…Відлітати

Плотські тіні вловлюють вітри, сталь, щоб розсікати те, що приносить світанок

Безонівський вогонь в її очах, що піднімається до емпірейських небес

Поранене небо, розпусник, на пір’ї ця кров покриється

Страх перед брехнею, щоб заворожити, вона злітає крилами іржі