Menneskefar - Tulus

På flaggermusvinger over måneblått fjell,

i villfarne kast i en heksekunstkveld.

Gir tørke til tårer.

Gir noia til fred.

I brusende årer

dykker hun ned.

Med uvøren skaper i svartkledde øyne

hypnotiserer en vinternattsheks.

Hun river ut minnet.

Gir ondskap til sjel.

Hun kysser på kinnet

en menneskekrel.

I ulmende skrekk, men med fryd i ditt indre,

dras du mot Kvinnen med utsultet dyd.

Du rives i filler,

tømmes for saft,

i drømme om biller

i bråkåte kast.

Oppfylt med svømmende larver mot lyset

gir hun deg tanken tilbake og flyr.

Over en tinde,

inn i en verd.

Der starter en Kvinne

som svanger en ferd.

På flaggermusvinger over måneblått fjell,

i villfarne kast i en heksekunstkveld.

Brus ifra oven.

Heksebarns latter.

Skrik fra en Kvinne.

Nattegrå datter.

I tåkedamp skimter du flagrende skygger.

Hjertet i kroppen din banker men dør.

Født gjennom tåke,

lyssky og var.

Heksenattdatter,

Menneskefar.

На крилах кажана над місячними синіми горами,

у приблудних кидках у чаклунську ніч.

Забезпечує сухість сліз.

Дарує спокій.

У бурхливих венах

вона пірнає вниз.

З нерозсудливістю творить у чорних очах

гіпнотизує відьму зимової ночі.

Вона вириває спогад.

Дає зло душі.

Вона цілує в щоку

людський крель.

У тліючому жаху, але з радістю всередині вас,

вас тягне до Жінки з голодною чесноти.

Ти розірваний на шматки,

звільнений від соку,

у снах жуків

у буйних кидках.

Наповнений плаваючими личинками проти світла

вона повертає тобі думки і летить.

Над вершиною,

в цінність.

Там починається жінка

хто задумує подорож.

На крилах кажана над місячними синіми горами,

у приблудних кидках у чаклунську ніч.

Брус з духовки.

Дитячий сміх відьми.

Крик від жінки.

Нічна сіра дочка.

У тумані ви бачите тіні, що тріпотіли.

Серце у вашому тілі б'ється, але вмирає.

Народився крізь туман,

тінистий і був.

Ніч відьом,

Батько людини.