За ивами - TRUEтень

Снова где-то звонки отслежены,

И на простыни пятна алые.

Всё не будет уже по-прежнему,

Побегут с горы вниз воды талые.

Солнце желтое над околицей,

И деревья стоят лохматые.

Мы бухаем тут все и колемся,

Без вины мы все виноватые.

Пусть нам ляжет путь красным бархатом,

И пусть печка трещит поленьями.

Не скули, родной.

Ну ты на*уй так?

Это, братка, дела семейные.

Отзвенит звонок поздней осенью,

Заиграют часы с кукушкою.

Мы засижены все до проседи.

Надышаться б родной избушкою.

Сядет солнце вдали за ивами.

Меня гложет тоска сердечная.

Вам привет передам, ленивые.

Вам привет передам, беспечные.

Сядет солнце вдали за ивами.

Меня гложет тоска сердечная.

Вам привет передам, ленивые.

Вам привет передам, беспечные.

Декабрь, 2015.

Знову десь дзвінки відстежені,

І на простирадлі плями червоні.

Все не буде вже як і раніше,

Втечуть з гори вниз води талі.

Сонце жовте над околицею,

І дерева стоять кудлаті.

Ми бухаємо тут все і колимося,

Без провини ми всі винні.

Нехай нам ляже шлях червоним оксамитом,

І нехай грубка тріщить полінами.

Не вилиці, рідний.

Ну ти на*уй так?

Це, братка, справи сімейні.

Відзвінить дзвінок пізньої осені,

Заграє годинник з зозулею.

Ми засиджені всі до проседі.

Надихатися б рідною хатинкою.

Сяде сонце вдалині за вербами.

Мене тягне серце.

Вам привіт передам, ледачі.

Вам привіт передам, безтурботні.

Сяде сонце вдалині за вербами.

Мене тягне серце.

Вам привіт передам, ледачі.

Вам привіт передам, безтурботні.

Грудень 2015.