Край земли - TRUEтень

Припев:

Тюрьма, меня встречай;

а я, расслабился слегка;

А ты — удача, выручай меня.

Лети, моя печаль.

Теперь свобода далека;

а ты — подруга, не скучай, моя.

Пусть повлекут опять этапы вдаль, я мысленно с вами.

Встречают снова изоляторы и чай заварен.

А мы согреты казематами с маминых спален,

Я снова в путь на семилетку поминай как звали.

Согреет солнце подоконник сквозь решку холодную.

Тут лагерек стоит забытый, а вокруг заводы.

Бесцеремонно подстригут мою прическу модную.

Судья рисует нам срока, не бережет полотна.

А где-то на краю земли мне снилась облепиха,

Там из лазури берега и ночь тихая-тихая.

А ты далекая мечта не покидай иди ко мне,

И по ушедшим временам я так тоскую дико.

А где-то сосны, где-то птицы весенние трели,

А мне не вспомнится приятный из семи апрелей.

Кружка чифера горячего утром согреет,

И от подруги два письма шлю и не старею.

Припев:

Тюрьма, меня встречай;

а я, расслабился слегка;

А ты — удача, выручай меня.

Лети, моя печаль.

Теперь свобода далека;

а ты — подруга, не скучай, моя.

Им наверно тяжелее ведь там на свободе,

Это у нас все одинаково сядем, выходим.

Мы давно уже по горло все в этом болоте,

Я угадаю эту ноту из семи мелодий.

А по небу облака уплывали куда-то,

А я о девочке мечтаю и алых закатах.

Но я этими квадратами давно закатан,

И от срока не скосить как от военкомата.

И матом братке объясняю я че-то по свойски,

Он мне расскажет про заоху где-то под Подольском.

В картишки время скоротаем мы вечером поздним,

И волокут по бездорожью стальные полозья.

А я мечтаю о свободе, девке долгожданной,

Буду рассматривать глазами ее жадно-жадно.

Быть может я там ненадолго, ты, да ну и ладно,

Я так хочу, чтобы крупный снег прям на ладони падал.

Припев:

Тюрьма, меня встречай;

а я, расслабился слегка;

А ты — удача, выручай меня.

Лети, моя печаль.

Теперь свобода далека;

а ты — подруга, не скучай, моя.

Тюрьма, меня встречай;

а я, расслабился слегка;

А ты — удача, выручай меня.

Лети, моя печаль.

Теперь свобода далека;

а ты — подруга, не скучай, моя.

Декабрь, 2015.

Приспів:

В'язниця, мене зустрічай;

а я розслабився злегка;

А ти — удача, виручай мене.

Лети, мій сум.

Тепер свобода далека;

а ти — подруга, не нудь, моя.

Нехай потягнуть знову етапи вдалину, я подумки з вами.

Зустрічають знову ізолятори і чай заварений.

А ми зігріті казематами з маминих спалень,

Я знову в шлях на семирічку поминай як звали.

Зігріє сонце підвіконня крізь холодну решку.

Тут табір стоїть забутий, а навколо заводи.

Безцеремонно підстрижуть мою модну зачіску.

Суддя малює нам термін, не зберігає полотна.

А десь на краю землі мені снилася обліпиха,

Там із лазурі берега і ніч тиха-тиха.

А ти далека мрія не покидай іди до мені,

І за що минули часи я так сумую дико.

А десь сосни, десь птахи весняні трелі,

А мені не згадається приємний із семи квітень.

Кухоль чифера гарячого вранці зігріє,

І від подруги два листи шлю і не старею.

Приспів:

В'язниця, мене зустрічай;

а я розслабився злегка;

А ти — удача, виручай мене.

Лети, мій сум.

Тепер свобода далека;

а ти — подруга, не нудь, моя.

Їм, напевно, важче там на свободі,

Це у нас все однаково сядемо, виходимо.

Ми давно вже по горло все в цьому болоті,

Я вгадаю цю ноту із семи мелодій.

А по небу хмари спливали кудись,

А я про дівчинку мрію і про червоні заходи сонця.

Але цими квадратами давно закатано,

І від терміна не скасувати як від військкомату.

І матом братку пояснюю я щось по свійськи,

Він мені розповість про заоху десь під Подільськом.

У картки час скоротаємо ми ввечері пізнім,

І волокуть по бездоріжжю сталеві полозья.

А я мрію про свободу, дівці довгоочікуваної,

Розглядатиму очима її жадібно-жадібно.

Може я там ненадовго, ти, так і ну,

Я так хочу, щоб великий сніг прямий на долоні падав.

Приспів:

В'язниця, мене зустрічай;

а я розслабився злегка;

А ти — удача, виручай мене.

Лети, мій сум.

Тепер свобода далека;

а ти — подруга, не нудь, моя.

В'язниця, мене зустрічай;

а я розслабився злегка;

А ти — удача, виручай мене.

Лети, мій сум.

Тепер свобода далека;

а ти — подруга, не нудь, моя.

Грудень 2015.