Эллада - TRUEтень

Припев:

Где-то теплыми волнами шумела Эллада.

А у нас, тут, красный снег за шиворот падал.

Мне это надо?

Надо давить их — гадов;

Соберется это «Озеро» и даст осадок.

Мы делаем то, что разносит тазики нах*й,

Выли люди, как собаки и плакала плаха.

Бездорожьем огибая дорожные знаки,

Валим эти композиции не для уха всякого.

Под самое сердце втыкаю эти стрелы.

Мы живем, как говорим;

говорим, как делаем.

Эти хворые дворы дадут оттенок серый,

Рука рисует чью-то боль на старом холсте.

Следы от стоптанных сапог на земле мерзлой,

Глаза искали свой чертог на этом небе звездном.

Ну, какой же я тебе браток, я — твой отец крестный.

Стирали руки об бетон мы, но не было слез.

Железные канаты завязаны в петли,

Я жить с рождения надежду в душе теплил.

Эти гремлены в погонах и ночью не дремлют.

Устало ноги волоку по холодной земле.

Тут, ложили поперек и ложили рядами.

Всем пох*й, и заслуги твои и медали.

Люди плакали молясь, люди рыдали.

Снова приходила в дом чей-то тихо беда.

Пускай течение уносит туда, где экватор.

Я вернул бы эту жизнь, но не вернул задаток.

Снова тучи, снова хмуро, заказы закатом.

Потерялся среди стен и заплутал в датах.

Они учили нас годами, у них семинары.

А я, снова че-то прячу в пиджаке старом.

Жизнь — не подарок;

паря, вруби фары!

Тут не выпустить бы дух, не отпустить пар.

К металлической решетке языком примерзну,

На свободу мы выходим, как в открытый космос.

Уже поздно, Вася, делать взгляд грозный,

Если на кулак мотают твой облезлый хвост.

Припев:

Где-то теплыми волнами шумела Эллада.

А у нас, тут, красный снег за шиворот падал.

Мне это надо?

Надо давить их — гадов;

Соберется это «Озеро» и даст осадок.

Приспів:

Десь теплими хвилями шуміла Еллада.

А у нас, тут, червоний сніг за комір падав.

Мені це потрібно?

Треба давити їх - гадів;

Збереться це «Озеро» і дасть осад.

Ми робимо те, що розносить тазики нах*й,

Вили люди, як собаки і плакала плаха.

Бездоріжжям огинаючи дорожні знаки,

Валимо ці композиції не для вуха всякого.

Під саме серце встромляю ці стріли.

Ми живемо, як говоримо;

говоримо, як робимо.

Ці хворі двори дадуть відтінок сірий,

Рука малює чийсь біль на старому полотні.

Сліди від стоптаних чобіт на землі мерзлої,

Очі шукали свій палац на цьому небі зоряному.

Ну, який я тебе браток, я твій батько хрещений.

Прали руки об бетон ми, але не було сліз.

Залізні канати зав'язані в петлі,

Я жити з народження надію в душі теплив.

Ці гримлені в погонах і вночі не дрімають.

Втомилося ноги волоку по холодній землі.

Тут клали впоперек і клали рядами.

Всім пох*й, і заслуги твої і медалі.

Люди плакали молячись, люди плакали.

Знову приходила в будинок чийсь тихо біда.

Нехай течія забирає туди, де екватор.

Я повернув би це життя, але не повернув завдаток.

Знову хмари, знову похмуро, замовлення заходом сонця.

Загубився серед стін і заблукав у датах.

Вони навчали нас роками, у них семінари.

А я, знову щось ховаю в піджаку старому.

Життя - не подарунок;

паря, врубай фари!

Тут не випустити би дух, не відпустити пару.

До металевих ґрат мовою примерзну,

На свободу ми виходимо, як у відкритий космос.

Вже пізно, Васю, робити погляд грізний,

Якщо на кулак мотають твій облізлий хвіст.

Приспів:

Десь теплими хвилями шуміла Еллада.

А у нас, тут, червоний сніг за комір падав.

Мені це потрібно?

Треба давити їх - гадів;

Збереться це «Озеро» і дасть осад.