До конца - TRUEтень

И твой билет в облака уже кем-то куплен.

Замоскворецкую брусчатку измеряют ступни.

Тухнем в одиночестве и гаснут звёзды —

Разрушается наш мир, который мы создали.

Отражение лица в этой мутной луже.

Быть с тобою до конца никому не нужно уже.

С ужасом глаза принимают реальность.

Наш союз под небесами был, что-то сломалось.

В полуночных диалогах шаги по набережной.

Снова строишь недотрогу, за*бала уже.

Ты пойми — это конец, и терпение лопнуло.

Перемешались на лице твоём слёзы и сопли.

А я, тону в твоих глазах, небесно-синих.

Если было что не так, то, пох*й, прости меня.

Ты была моим стимулом, глубиной моих мыслей.

Перечислять все эти эпитеты не хватит жизни мне.

Припев:

Я с тобою до конца не поставлю точку.

Выйдем с тобой из-под венца, ты родишь мне дочку.

Я утром отсыпаюсь, на работу в ночь мне.

На безымянных — два кольца;

глазунья, пончики.

Я с тобою до конца не поставлю точку.

Выйдем с тобой из-под венца, ты родишь мне дочку.

Я утром отсыпаюсь, на работу в ночь мне.

На безымянных — два кольца;

посуда, борщ, *ля!

Мелькнуло в темноте твоё синее платье.

В лабиринтах серых стен искать тебя хватит.

Натиск всех этих страстей, буря эмоций.

Твоя улыбка для меня, как свет в оконце.

Играют дети у пруда, у плакучей ивы.

И ты ругаешься, когда — такая красивая.

Со всем просила завязать меня, вроде завязывал.

Не бывает никогда ведь так, чтоб всё и сразу.

И раскидывал в уме своём былые действия,

Но ты снова уходила куда-то по лестнице.

Слышу, хлопнула внизу дверь подъездная.

А я, чисто так люблю тебя, как-то по-детски.

Я неделю для тебя никого не обкрадывал.

Чёрно-белой ты, судьбы моей — яркая радуга.

Каждый день тебя всё больше мне хочется радовать.

Посмотри в мои глаза… Ну, правда ведь!

Припев:

Я с тобою до конца не поставлю точку.

Выйдем с тобой из-под венца, ты родишь мне дочку.

Я утром отсыпаюсь, на работу в ночь мне.

На безымянных — два кольца;

глазунья, пончики.

Я с тобою до конца не поставлю точку.

Выйдем с тобой из-под венца, ты родишь мне дочку.

Я утром отсыпаюсь, на работу в ночь мне.

На безымянных — два кольца;

посуда, борщ, *ля!

Декабрь, 2015.

І твій квиток у хмари вже кимось куплений.

Замоскворецьку бруківку вимірюють ступні.

Тухнемо в самотності і гаснуть зірки

Руйнується наш світ, який ми створили.

Відображення особи в цій каламутній калюжі.

Бути з тобою до кінця нікому не потрібно вже.

З жахом очі приймають реальність.

Наша спілка під небесами була, щось зламалося.

У північних діалогах кроки по набережній.

Знов будуєш недоторка, забала вже.

Ти зрозумій — це кінець, і терпець урвався.

Перемішалися на твоєму лиці сльози і соплі.

А я, тону у твоїх очах, небесно-синіх.

Якщо було що не так, то, пох*й, пробач мені.

Ти була моїм стимулом, глибиною моїх думок.

Перелічувати всі ці епітети не вистачить життя мені.

Приспів:

Я з тобою до кінця не поставлю крапку.

Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.

Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.

На безіменних — два кільця;

глазуні, пончики.

Я з тобою до кінця не поставлю крапку.

Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.

Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.

На безіменних — два кільця;

посуд, борщ, *ля!

Майнула в темряві твоя синя сукня.

У лабіринтах сірих стін шукати тебе вистачить.

Натиск усіх цих пристрастей, буря емоцій.

Твоя посмішка для мене, як світло в віконце.

Грають діти у ставка, у плакучої верби.

І ти лаєшся, коли така гарна.

Зовсім просила зав'язати мене, начебто зав'язував.

Адже не буває ніколи так, щоб все і відразу.

І розкидав в своєму розумі колишні дії,

Але ти знову йшла кудись по сходах.

Чую, грюкнули внизу двері під'їзна.

А я, чисто так люблю тебе, якось по-дитячому.

Я тиждень для тебе нікого не обкрадав.

Чорно-білої ти, долі моєї — яскрава веселка.

Щодня тебе все більше мені хочеться тішити.

Подивись у мої очі… Ну, правда ж!

Приспів:

Я з тобою до кінця не поставлю крапку.

Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.

Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.

На безіменних — два кільця;

глазуні, пончики.

Я з тобою до кінця не поставлю крапку.

Вийдемо з тобою з-під вінця, ти народиш мені доньку.

Я вранці відсипаюся, на роботу вночі мені.

На безіменних — два кільця;

посуд, борщ, *ля!

Грудень 2015.