Беды Не Видел - TRUEтень

Ё-ё!

Ё!

AzimutZvuk!

Да!

А я, чуял запах денег и запах крови,

Мне по*уй — виски с колой или джин-тоник.

Когда я мерз в тюремной камере, так и не понял,

Равнобедренный ли в ней был прямоугольник.

И пускай я день в карете, а тень в корвете,

Но я с детства не бросаю слова на ветер.

Со свободы пару грамм прилетит в конверте.

Наша вертится планета, и мы ее вертим.

Ты по своей жизни — майор, я по своей — полковник.

Помню, урки говорили: будущее в скромных.

Помню, низко облака так, и на сердце грусть.

Уводили мусора, я обещал вернуться к тебе.

Детство босоногое, творил веселье.

Помню первую любовь, первое похмелье.

Бои первой крови;

жили, как умели.

Время сплетало мои дни в месяца недели.

Припев:

Копейка медная с горы покатится звонко,

Меня в бараке согревала мацаная шконка.

А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,

От пионерского костра в небо взмывали искры.

Копейка медная с горы покатится звонко,

Меня в бараке согревала мацаная шконка.

А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,

От пионерского костра в небо взмывали искры.

Выстрел порвет туман и развеет муть, брызги,

Камнем упал, он упал на грудь с визгом.

У проходной тормознет ворон,

Дальше — запутанный сценарий: колючки, заборы.

А где-то плакала гитара и грустили люди,

Каждый что-то вспоминал, чего уже не будет.

Одела осень в золотое пустые дворы,

С первого срока я откинулся и сел вторым.

Снова к разбитому корыту, *ля, мне вломы.

Мы со времен Социализма шевелим камыш.

Снова какая-то дилемма, барыга — Румын.

Сейчас приедет моя крыша, слышь — это мы.

А годы быстро пролетают, забываем все мы.

А я, с улыбкой вспоминаю, когда был зеленым.

Я помню прошлое моё — не всё в нем беда.

Не знает счастия босяк, кто беды не видал!

Припев:

Копейка медная с горы покатится звонко,

Меня в бараке согревала мацаная шконка.

А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,

От пионерского костра в небо взмывали искры.

Копейка медная с горы покатится звонко,

Меня в бараке согревала мацаная шконка.

А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,

От пионерского костра в небо взмывали искры.

Копейка медная с горы покатится звонко,

Меня в бараке согревала мацаная шконка.

А мы подумать не могли, что всё кончится быстро,

От пионерского костра в небо взмывали искры.

Е-е!

Е!

AzimutZvuk!

Так!

А я, чув запах грошей і запах крові,

Мені по*уй — віскі з колою або джин-тонік.

Коли я мерз у тюремній камері, так і не зрозумів,

Рівнобедрений чи в ній був прямокутник.

І нехай я день у кареті, а тінь у корветі,

Але я з дитинства не кидаю слова на вітер.

Зі свободи пару грам прилетить у конверті.

Наша крутиться планета, і ми її крутимо.

Ти за своїм життям майор, я за своїм полковником.

Пам'ятаю, урки казали: майбутнє у скромних.

Пам'ятаю, низько хмари так, і на серце смуток.

Виводили сміття, я обіцяв повернутися до тебе.

Дитинство босоноге, творив веселощі.

Пам'ятаю перше кохання, перше похмілля.

Бої першої крові;

жили, як уміли.

Час сплітав мої дні в місяці тижня.

Приспів:

Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,

Мене в бараку зігрівала мащена шконка.

А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,

Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.

Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,

Мене в бараку зігрівала мащена шконка.

А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,

Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.

Постріл порве туман і розвіє каламут, бризки,

Каменем упав, він упав на груди з вереском.

У прохідний гальмує ворон,

Далі - заплутаний сценарій: колючки, паркани.

А десь плакала гітара і сумували люди,

Кожен щось згадував, чого вже не буде.

Одягнула осінь у золоте порожні двори,

З першого терміну я відкинувся і сів другим.

Знову до розбитого корита, *ля, мені вломи.

Ми з часом Соціалізму ворушимо очерет.

Знову якась дилема, барига — Румун.

Зараз приїде мій дах, чуєш — це ми.

А роки швидко пролітають, забуваємо всі ми.

А я, з посмішкою згадую, коли був зеленим.

Я пам'ятаю минуле моє—не все в ньому біда.

Не знає щастя босяк, хто біди не бачив!

Приспів:

Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,

Мене в бараку зігрівала мащена шконка.

А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,

Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.

Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,

Мене в бараку зігрівала мащена шконка.

А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,

Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.

Копійка мідна з гори покотиться дзвінко,

Мене в бараку зігрівала мащена шконка.

А ми подумати не могли, що все скінчиться швидко,

Від піонерського вогнища в небо здіймалися іскри.