Первая песня - Труд

Я помню, детстве я смотрел мультфильм

Про то, как несколько зверей собрались на прогулку

Весь день они гуляли, веселились, пели

И небо щедро освещало тех, кто выглядел как зверь

Хотя бы еле-еле

Под вечер же отправились назад

Большою, дружною толпой

И каждый друг другого провожал

И защищал от тьмы его собой

Почти уже совсем стемнело

Все звери разошлись, сидят в своих уютных норах

Закат стремится вниз

Тигрёнка дом был дальше всех

Дорога далека

Он шёл один до самого конца,

А за спиной его чернели небеса

Средь диких прерий весело идти

Когда вас много, вы сильны,

Но каково в пустыне одному под вечер оказаться?

Я замирал перед телеэкраном

Мне было очень страшно

Дойдет ли он?

Найдет ли он свой дом?

Один!

В ночи!

Кричи там не кричи —

В стране зверей нельзя надеяться на помощь

Уж сколько лет прошло

И сколько раз я брел один домой в такой же темноте

И образы из детства с такой же яркостью, с такой же глубиной, С такой же силой

являлись мне

Теперь уж понимаю: боялся я тогда не за тигрёнка

Скорее за самого себя

Ведь чувство одиночества, покинутости, страха

Впервые показались тогда мне

Во всей своей свинцовой красоте

Я пам'ятаю, дитинстві я дивився мультфільм

Про те, як кілька звірів зібралися на прогулянку

Цілий день вони гуляли, веселилися, співали

І небо щедро висвітлювало тих, хто виглядав як звір

Хоча би ледве-леді

Надвечір вже вирушили назад

Великим, дружнім натовпом

І кожен один одного проводжав

І захищав від тьми його собою

Майже вже зовсім стемніло

Всі звірі розійшлися, сидять у своїх затишних норах

Захід сонця прагне вниз

Тигреня будинок був далі за всіх

Дорога далека

Він ішов один до самого кінця,

А за спиною його чорніли небеса

Серед диких прерій весело йти

Коли вас багато, ви сильні,

Але як у пустелі одному надвечір опинитися?

Я завмирав перед телеекраном

Мені було дуже страшно

Чи дійде він?

Чи знайде він свій будинок?

Один!

Уночі!

Кричи там не кричі —

У країні звірів не можна сподіватися на допомогу

Скільки років минуло

І кілька разів я відбув один додому в такій темряві

І образи з дитинства з такою ж яскравістю, з такою же глибиною, З такою же силою

були мені

Тепер уже розумію: боявся я тоді не за тигреня

Швидше за самого себе

Адже почуття самотності, покинутості, страху

Вперше здалися тоді мені

У всій своїй свинцевій красі