Воздушные замки - Троя

Улететь, и никогда не вернуться…

Убежать, чуть- чуть зажмурив глаза…

Мягко парить среди невесомых конструкций —

Замков в небесах…

Но с усмешкой будней пустота

Полоснёт вдруг по крылам!

Ты с тоской простишься с небом, где твоя мечта

И не помнит, кто ты сам…

Людям дано

Загонять себя в разные рамки —

И к чему же мы пришли?

Но мне уже все равно,

Ведь я строю воздушные замки

В ста мирах от злой земли.

Судным днём нас пугают провидцы,

И мы бежим от того, чего можно не знать.

Мы забываем, что это так просто — от внутренних стен отрешиться,

Мы забываем о том, что умеем летать…

Хватит верить байкам пустоты,

Исполнять любой каприз

Просто помни, что не может замок из мечты

Ждать тебя всю жизнь…

Люди давно

Загоняют себя в эти рамки —

И к чему же мы пришли?

Но мне уже все равно,

Ведь я строю воздушные замки

В ста мирах от злой земли…

Полетіти, і ніколи не повернутися…

Втекти, трохи заплющивши очі ...

М'яко парити серед невагомих конструкцій

Замків у небесах…

Але з усмішкою буднів порожнеча

Полосне раптом по крилах!

Ти з тугою попрощаєшся з небом, де твоя мрія

І не пам'ятає, хто ти сам...

Людям дано

Заганяти себе в різні рамки

І до чого же ми прийшли?

Але мені вже байдуже,

Адже я будую повітряні замки

У ста світах від злої землі.

Судним днем ​​нас лякають провидці,

І ми втікаємо від того, чого можна не знати.

Ми забуваємо, що це так просто — від внутрішніх стін відмовитися,

Ми забуваємо про те, що вміємо літати…

Досить вірити байкам порожнечі,

Виконувати будь-яку примху

Просто пам'ятай, що не може замок з мрії

Чекати на тебе все життя…

Люди давно

Заганяють себе в ці рамки.

І до чого же ми прийшли?

Але мені вже байдуже,

Адже я будую повітряні замки

У ста світах від злої землі…