125 azul [Ao vivo] - Trovante, David Fonseca

Foi sem mais nem menos

Que um dia selei a 125 azul

Foi sem mais nem menos

Que me deu para abalar sem destino nenhum

Foi sem graça nem pensando na desgraça

Que eu entrei pelo calor

Sem pendura que a vida já me foi dura

P’ra insistir na companhia

O tempo não me diz nada

Nem o homem da portagem na entrada da auto-estrada

A ponte ficou deserta nem sei mesmo se Lisboa

Não partiu para parte incerta

Viva o espaço que me fica pela frente e não me deixa recuar

Sem paredes, sem ter portas nem janelas

Nem muros para derrubar

Talvez um dia me encontre

Assim talvez me encontre

Curiosamente dou por mim pensando onde isto me vai levar

De uma forma ou outra há-de haver uma hora para a vontade de parar

Só que à frente o bailado do calor vai-me arrastando para o vazio

E com o ar na cara, vou sentindo desafios que nunca ninguém sentiu

Talvez um dia me encontre

Assim talvez me encontre

Entre as dúvidas do que sou e onde quero chegar

Um ponto preto quebra-me a solidão do olhar

Será que existe em mim um passaporte para sonhar

E a fúria de viver é mesmo fúria de acabar

Foi sem mais nem menos

Que um dia selou a 125 azul

Foi sem mais nem menos

Que partiu sem destino nenhum

Foi com esperança sem ligar muita importância àquilo que a vida quer

Foi com força acabar por se encontrar naquilo que ninguém quer

Mas Deus leva os que ama

Só Deus tem os que mais ama

Було ні більше, ні менше

Якось я запечатав 125 синій

Було ні більше, ні менше

Що мене трясти без жодного призначення

Було нудно навіть не думати про ганьбу

Що я потрапив через спеку

Без повішення мені було вже важко

Наполягати на компанії

Час мені ні про що не говорить

Ні платника на в’їзді з шосе

Міст був безлюдний, я навіть не знаю, чи Лисабон

Не пішов на непевну частину

Живіть у просторі, який стоїть переді мною і не дає мені відступати

Ні стін, ні дверей, ні вікон

Немає стін, щоб зруйнувати

Можливо, колись ти зустрінеш мене

Тож, можливо, ти мене знайдеш

Цікаво, але мені цікаво, куди це мене приведе

Так чи інакше настане час, коли воля припиниться

Але попереду балет спеки тягне мене в порожнечу

І з повітрям на обличчі я відчуваю труднощі, яких ще ніхто не відчував

Можливо, колись ти зустрінеш мене

Тож, можливо, ти мене знайдеш

Серед сумнівів, що я є і куди хочу піти

Чорна точка розбиває самотність погляду

Чи є в мені паспорт, щоб мріяти

І лютість життя насправді є лютістю кінця

Було ні більше, ні менше

Це одного дня запечатало 125 синій

Було ні більше, ні менше

Це залишилося без призначення

Це було з надією, не надаючи особливого значення тому, чого хоче життя

Було важко знайти себе в тому, чого ніхто не хоче

Але Бог бере тих, кого любить

Тільки у Бога є ті, кого він любить найбільше