Misery - Trans-Siberian Orchestra

THERE IS A CHILD AND SHE SLEEPS IN THE GUTTER

DON’T CLOSE YOUR EYES AND SHE’S EASY TO SEE

SHE IS NOT YOUR CHILD

SHE’S ALWAYS ANOTHER’S

AND THOSE YOU ABANDON

THEY ARE LEFT TO ME

AND KNOW I WILL IMPALE HER LIKE A KNIFE

LEAVE HER TWISTING DAY AFTER DAY AFTER DAY OF A VERY SHORT LIFE WITH ME

LISTEN NOW CLOSELY AND HEAR HOW I’VE PLANNED IT

PLEASE LET ME TELL YOU JUST HOW IT WILL BE

SHE’LL FEEL THE PAIN BUT SHE WON’T UNDERSTAND IT

SHE’LL THINK IT’S HER FATE

BUT WE’LL KNOW IT’S ME

AND KNOW I WILL IMPALE HER LIKE A KNIFE

LEAVE HER TWISTING DAY AFTER DAY AFTER DAY OF A VERY SHORT LIFE

WITH ME

SO LET ME KNOW

HAVE I BEEN CLEAR

THAT I WILL MAGNIFY EACH CUT AND EVERY BRUISE AND EVERY

SINGLE CHILDHOOD TEAR

I’LL PICK HER SCABS

CRIPPLE A HAND

PUSH A FINGER IN EACH WOUND I MAKE

NOW TELL ME THEN

DO YOU UNDERSTAND

YOU UNDERSTAND?

YOU UNDERSTAND

YOU UNDERSTAND?

YOU UNDERSTAND

AND KNOW I WILL IMPALE HER LIKE A KNIFE

LEAVE HER TWISTING DAY AFTER DAY AFTER DAY OF A VERY SHORT LIFE

WITH ME

[If Beethoven will release to him this final musical

creation, then Mephistopheles will give up all claims

on the child, irrevocably removing himself and all

his evil underlings from the child’s life for all eternity.]

[Beethoven immediately turns away,

determined to give a firm and final no.

But before the word can leave his lips he finds himself

looking back out the window.

He tries to convince himself that the child means nothing

to him, especially when compared to the Tenth Symphony.

But with every word disclaiming her,

she digs deeper and deeper into his soul.]

Є ДИТИНА, І ВОНА СПИТЬ У ЖОСТІ

НЕ ЗАКРИВЛЯЙТЕ ОЧІ, І ЇЇ ЛЕГКО ПОБАЧИТИ

ВОНА НЕ ВАША ДИТИНА

ВОНА ЗАВЖДИ ЧУЖА

І ТІХ, КАКИХ ВИ КИНУЛИ

ВОНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ МЕНІ

І ЗНАЮ, ЩО БУДУ ЇЇ ПРОСОНУТИ, ЯК НОЖ

ЗАЛИШАЙ ЇЇ ЗВЕРЮЧИЙ ДЕНЬ ЗА ДЕНЬ ЗА ДНЕМ ДУЖЕ КОРОТКОГО ЖИТТЯ зі мною

СЛУХАЙТЕ УВАЖНО ТА ПОЧУЙТЕ, ЯК Я ЦЕ ПЛАНУЮ

БУДЬ ЛАСКА, ДОЗВОЛЙТЕ МЕНІ СКАЗАТИ ВАМ, ЯК ЦЕ БУДЕ 

ВОНА ВІДЧУЄ БІЛЬ, АЛЕ НЕ РОЗУМІЄ ЙОГО

ВОНА ПОДУМАЄ, ЦЕ ЇЇ ДОЛЯ

АЛЕ МИ ЗНАЄМО, ЦЕ Я

І ЗНАЮ, ЩО БУДУ ЇЇ ПРОСОНУТИ, ЯК НОЖ

ЗАЛИШАЙ ЇЇ ЗВЕРНУЛИСТЬ ДЕН ЗА ДЕНЬ ЗА ДНЕМ ДУЖЕ КОРОТКОГО ЖИТТЯ

ЗІ МНОЮ

ТАК ДОЗЯТЬ МЕНІ

ЧИ Я БУВ ЯСНИЙ

ЩО Я ЗБІЛЬШУ КОЖНИЙ РІЗ І КОЖНИЙ СИНЯК І КОЖНИЙ

ОДИННА ДИТЯЧА СЛІЗА

Я ЗБЕРЮ ЇЇ СТОРПИ

ПОКАЛІЧИТЬ РУКУ

НАТИСНАЙТЕ ПАЛЬЦЕМ У КОЖНУ РАНУ, Я ЗАРОБУЮ

ЗАРАЗ СКАЖИ МЕНІ

ТИ РОЗУМІЄШ

ТИ РОЗУМІЄШ?

ТИ РОЗУМІЄШ

ТИ РОЗУМІЄШ?

ТИ РОЗУМІЄШ

І ЗНАЮ, ЩО БУДУ ЇЇ ПРОСОНУТИ, ЯК НОЖ

ЗАЛИШАЙ ЇЇ ЗВЕРНУЛИСТЬ ДЕН ЗА ДЕНЬ ЗА ДНЕМ ДУЖЕ КОРОТКОГО ЖИТТЯ

ЗІ МНОЮ

[Якщо Бетховен випустить для нього цей останній мюзикл

створення, то Мефістофель відмовиться від усіх претензій

на дитину, безповоротно забираючи себе та все

його злі підручні з життя дитини навіки.]

[Бетховен одразу відвертається,

налаштований надати твердий і остаточний номер.

Але перш ніж це слово злетить з його вуст, він знаходить себе

озираючись у вікно.

Він намагається переконувати себе, що дитина нічого не означає

до його, особливо в порівнянні з Десятою симфонією.

Але кожне слово відмовляє її,

вона копає все глибше й глибше в його душу.]