Rock & A Soft Place - Tracy Lawrence

Outside Savanna, Spring of 1844, They drove the last nail in,

and opened up the doors.

Jedediah Moore, was the first to be baptized,

saw him married here and buried here when the Yankees took his life.

Ive felt the pain, of people fighting their own demons, and the presence,

of the power that finally freed them.

I’m a bright and shining beacon,

giving shelter in the storm,

every saint and sinner, I greet with open arms.

I am the Rock, I am stained glass and stone, the foundation that this

town was built upon and Ive been standing strong and steady all these

years, held together by the faithful gathered here

I’ve heard the words of deliverance and damnation,

and the sweet sound of redemption and salvation.

Entire congregations, with their voices raised in

song, while the Angles in my rafters rejoice and sing along.

Repeat And as long as there’s a God above and people still

believe, my walls will never crumble, and I will always be…

The Rock.

I am stained glass and stone,

the foundation that this town was built upon and Ive

been standing strong and steady all these years,

held together by the faithful gathered here

Outside Savannah, Spring of 1844,

they drove the last nail in, and opened up my doors.

Поза Саванною, навесні 1844 року, вони забили останній цвях,

і відчинив двері.

Джедедая Мур була першою, хто прийняв охрещення,

бачив, як він одружився тут і похований тут, коли янкі забрали його життя.

Я відчував біль людей, які борються зі своїми власними демонами, і присутність,

сили, яка нарешті їх звільнила.

Я яскравий і сяючий маяк,

дає притулок у шторм,

кожного святого і грішника я вітаю з розпростертими обіймами.

Я   Скеля,    вітраж і камінь, основа цього

місто було побудоване, і я все це стояв міцно й стійко

років, які проводили разом вірні, що зібралися тут

Я чув слова визволення та прокляття,

і солодкий звук відкуплення й спасіння.

Цілі збори з піднесеним голосом

пісню, а кути в моїх кроквах радіють і підспівують.

Повторюйте І поки є Бог угорі, а люди ще

повір, мої стіни ніколи не зруйнуються, і я завжди буду…

Скеля.

Я вітраж і камінь,

фундамент, на якому було побудовано це місто та Ів

всі ці роки стояв міцно і стійко,

разом зібраними тут вірними

За межами Савани, весна 1844 р.

вони забили останній цвях і відчинили мої двері.