Пожираю сам себя - TOTGEBOREN

Я вдохновлён был твоей смертью, но года живу во тьме

Воспоминанья пожирают сердце каждый божий день

И будь я принятый землёй, что забрала твой труп к себе

Возможно бы нашел покой, но стезя — лишь вязнуть в ней

И я хочу лишь только ныне не проснуться поутру

Найти покой в сырой могиле, где помру на берегу

Красной реки моих грехов, кои входят в плоть занозами

Коробит моё сердце боль и месяца что так сладки

Покинь же тело, я молю тебя, покуда не помру

Мерзкая ненависть сжирает нас и тянет меня в глубь

Я погребальному костру придам свои чёрные кости

Нахожу здесь только горе и свою тёмную скорбь

Когда потухнут свечи этим днём ты вспомнишь моё имя

И тогда всевышний морг нас вновь сольёт ведь воедино

Слёзы лишь мои сочатся гноем из картин

И гобелены я залью алой кровью твоей милой

Боль жрёт мою душу вновь

И только мой грот не даёт забыть

Мерзкие дни что испачканы лишь кровью

Пожираю сам себя, ведь я и был болью

И она жрёт мою душу вновь

И только мой грот не даёт забыть

Мерзкие дни что испачканы лишь кровью

Пожираю сам себя, ведь я и был болью

И только я жру себя снутри

Все эти дни мне не позабыть

Словно девятый круг теперь вся жизнь

Я не могу открыть глаза не увидев лик

И только я жру себя снутри

Все эти дни мне не позабыть

Словно девятый круг теперь вся жизнь

Я не могу открыть глаза и меня не простить

И я хочу оставить память, но лишь выкинув всю боль

Крошусь я черными мечтами на холодный, грязный пол

Подобно ангелу во тьме, что сам отрезал себе крылья

Будто я приду в себя, когда натяну петлю

Я натхненний був твоєю смертю, але року живу у темряві

Спогади пожирають серце кожного божого дня

І будь я прийнятий землею, що забрала твій труп до себе

Можливо, знайшов би спокій, але шлях тільки в'язнути в ній.

І я хочу тільки тепер не прокинутися вранці

Знайти спокій у сирій могилі, де помру на берегу

Червоної річки моїх гріхів, котрі входять у площину скалками

Коробить моє серце біль і місяця що так солодкі

Покинь тіло, я молю тебе, поки не помру

Гидка ненависть зжирає нас і тягне мене в глиб

Я похоронному вогнищу надам свої чорні кістки

Знаходжу тут тільки горе і свою темну скорботу

Коли згаснуть свічки цим днем ​​ти згадаєш моє ім'я

І тоді Всевишній морг нас знову зліє бо воєдино

Сльози лише мої течуть гноєм з картин

І гобелени я заллю червоною кров'ю твоєю милою

Біль жере мою душу знову

І тільки мій грот не дає забути

Гидкі дні що забрудниться лише кров'ю

Пожираю сам себе, адже я і був болю

І вона жере мою душу знову

І тільки мій грот не дає забути

Гидкі дні що забрудниться лише кров'ю

Пожираю сам себе, адже я і був болю

І тільки я жеру себе всередині

Всі ці дні мені не забути

Наче дев'яте коло тепер усе життя

Я не можу розплющити очі не побачивши обличчя

І тільки я жеру себе всередині

Всі ці дні мені не забути

Наче дев'яте коло тепер усе життя

Я не можу розплющити очі і мене непробачити

І я хочу залишити пам'ять, але тільки викинувши весь біль

Кришуся я чорними мріями на холодну, брудну підлогу

Подібно до ангела у темряві, що сам відрізав собі крила

Ніби я прийду в себе, коли натягну петлю