Finster Mammut - Totenmond

Vorbei ist der Tag die Nacht öffnet den Abgrund

Entspannt blutend lag ich in ihrem Flüstern

Und wie die Nebelschichten aus ihrem dunklen Haar

Bleibt treu der Stolz den Toten wie Kreuz und Grab

Und durch den ganzen Himmel der Feind entgegensteht

Mit Dämmerlichtgemunkel und nichts versteht

Jetzt erst in öder Luft glaubst du an frohe Tage

Geformt in Erz und Stein erschöpft in Sehnsucht und ihrem Duft

День скінчився, ніч відкриває прірву

Я спокійно лежав, стікаючи кров’ю, її шепіт

І як шари туману з її темного волосся

Гордість залишається вірною мертвим, як хрест і могила

І по всьому небу ворог протистоїть

З сутінками чуток і нічого не розуміє

Тільки тепер на безплідному повітрі віриш у щасливі дні

Утворений у руді та камені, виснаженому тугою та своїм ароматом