Немой эскиз - Томас, Саша Самойленко

Немой эскиз пустынных крыш,

Согретых вечною луной,

И ты за каменной стеной,

Как свет, подаренный звездой,

Смеясь, открыла облик свой,

Что есть очередной каприз,

Но, милый друг, мне облик твой —

Немой эскиз пустынных крыш.

Слезой дождя умыта ночь,

Пустует в окнах бледный свет,

И ты мне говоришь в ответ,

Что любишь звонкий голос мой,

И снова остаюсь один

Наедине с ночной тоской,

И ты за каменной стеной,

Как свет, подаренный звездой.

Немой эскиз пустынных крыш 3x

Немой эскиз

Німий ескіз пустельних дахів,

Зігрітих вічним місяцем,

І ти за кам'яною стіною,

Як світло, подароване зіркою,

Сміючись, відкрила вигляд свій,

Що є чергова примха,

Але, любий друже, мені образ твій—

Німий ескіз пустельних дахів.

Сльозою дощу вмита ніч,

Пустує у вікнах бліде світло,

І ти мені говориш у відповідь,

Що любиш дзвінкий голос мій,

І знову залишаюся один

Наодинці з нічною тугою,

І ти за кам'яною стіною,

Як світло, подароване зіркою.

Німий ескіз пустельних дахів 3x

Німий ескіз