Talking Pop Art - Tom Paxton

Well I went out for a walk last week,

I passed a shop they call a boutique.

Fancy Dresses of every size, fancy wigs to pop your eyes.

Bracelets, diamond rings, stuff for women too.

Well I didn’t want to see no more,

I slipped inside the grocery store.

I took down a can of beans, I pulled a dollar out of my jeans.

A fella said «Hold it, that’ll be three hundred dollars»

Well a feather could’ve knocked me down,

I mean, I knew this was a high priced town.

But this was getting hard to take, I said «What the hell do you get for steak?»

He looked surprised, said «It isn’t just a can of beans, It’s a work of art»

Now I see what the poor man means,

He’s proud of that little can of beans.

I didn’t hear what else he said, I had my eyes on a loaf of bread.

«White bread four-hundred dollars;

Three for a thousand»

Well just about then a crowd came in,

And pickin’s must’ve been pretty slim.

Because in just a minute, or three, or four,

They’d cleaned out that whole grocery store.

They bought brooms,

Fought over watermelons,

One fella put down a pickle.

Said «I don’t know much about art,

But I know what I like»

Well as I stood there wonderin' why,

Two little fellas came cruising by.

Little tight suits, little black ties,

One of them looked at me and said «My how rustic, I bid a thousand»

I said «I beg your pardon»

«It speaks, I bid five thousand»

So here I stand in a Superman suit,

And everybody says I’m cute.

I tried to tell them but they would not see,

So they hang their hats and coats on me.

Well a job’s a job.

Still if I had my preference, I’d rather be Batman

Минулого тижня я вийшов на прогулянку,

Я пройшов магазин, який вони називають бутіком.

Вишукані сукні будь-якого розміру, вишукані перуки, які відкриють ваші очі.

Браслети, кільця з діамантами, речі для жінок теж.

Ну, я не хотів більше не бачити,

Я залізла в продуктовий магазин.

Я зняв банку квасолі, витяг долар із джинсів.

Хлопець сказав: «Почекай, це буде триста доларів»

Ну, перо могло б мене збити,

Я маю на увазі, я знав, що це місто з високою ціною.

Але це було важко прийняти, я спитав: «Якого біса ти отримуєш за стейк?»

Він виглядав здивовано, сказав: «Це не баночка квасолі, це витвір мистецтва»

Тепер я бачу, що має на увазі бідолаха,

Він пишається тією маленькою банкою квасолі.

Я не чув, що ще він сказав, я подивився на буханець хліба.

«Білий хліб чотириста доларів;

Три на тисячу»

Ось якраз тоді натовп увійшов,

І Пікін, напевно, був досить струнким.

Тому що за всього хвилину, чи три, чи чотири,

Вони прибрали весь цей продуктовий магазин.

Купили віники,

Бився за кавуни,

Один хлопець поклав соління.

Сказав: «Я мало знаю про мистецтво,

Але я знаю, що мені подобається»

Я стояв і дивувався чому,

Повз промчали двоє маленьких хлопців.

Маленькі тісні костюми, маленькі чорні краватки,

Один з них подивився на мене і сказав: «Як по-сільськи, я ставлю тисячу»

Я сказав: «Прошу вибачення»

«Говорить, я ставлю п’ять тисяч»

Тож я стою в костюмі Супермена,

І всі кажуть, що я милий.

Я намагався розповісти їм, але вони не бачили,

Тож вони вішають на мене свої капелюхи та пальто.

Ну, робота є робота.

І все-таки, якби я мав свої переваги, я б вважав за краще бути Бетменом