Georgie on the Freeways - Tom Paxton

The summer sun was beating down

Oh pity would it show

George Chester’s office air conditioner

Would no longer go

As pools of sweat rolled off his brow

He had one reverie

He saw himself with his wife and kids

In his cottage by the sea

He paid for his car at the parking lot

Which gave the poor man chills

The attendant laughed and walked away

Thumbing a roll of bills

He started his engine with trembling hands

At the end of a long, hard day

And placing himself in the hands of God

He drove to the long freeway

The traffic stretched far as the eye can see

As bumper to bumper they sped

They drove at supernatural speeds

Which filled his heart with dread

Sometimes they stopped for an hour or more

And a thousand horns would blow

George Chester’s eyes rolled back in his head

And his poor brain started to go

He came at last to the turnpike gate

And he laid his money down

He took the fist turn to the right

And he followed the curve around

He took each bend of the clover leaf

He followed every sign

And when he came back to the same toll gate

He gave them another dime

His hands were tight on the steering wheel

His lips and throat were dry

He swore by all that he held dear

He’d make it through or die

He took the first turn to the right

The clover leaf to go through

He was quite sure of his success

Till the toll gate rose in view

And now they say when the moon is full

And the clover leaf is still

The sound of an engine can be heard

Laboring up the hill

A dime drops in the toll machine

In the cool of a summer’s night

And eternally that poor car

Takes the first turn to the right

Пало літнє сонце

О, шкода, щоб це показало

Офісний кондиціонер Джорджа Честера

Більше б не пішов

Коли з його чола скотилися калюжі поту

У нього була одна мрія

Він бачив себе з дружиною та дітьми

У своєму котеджі біля моря

Він оплатив свою машину на стоянці

Від чого бідолаха аж морозиво

Дежурний засміявся і пішов геть

Читати рулон рахунків

Він завів двигун тремтячими руками

В кінці довгого, важкого дня

І віддати себе в руки Бога

Він в’їхав на довгу автостраду

Трафік простягнувся далеко, наскільки сягає око

Як бампер до бампера, вони мчали

Вони їхали з надприродною швидкістю

Що наповнило його серце жахом

Іноді вони зупинялися на годину чи більше

І задула б тисяча рогів

Очі Джорджа Честера закотилися в голову

І його бідний мозок почав зникати

Він нарешті підійшов до воріт шлагбаума

І він поклав свої гроші

Він повернув кулаком праворуч

І він пішов по кривій

Він взяв кожен згин листя конюшини

Він слідував кожному знаку

І коли він повернувся до тих самих платних воріт

Він дав їм ще один цент

Його руки міцно стискали кермо

Його губи й горло були сухі

Він клявся всім, що йому дорого було

Він впорається або помре

Він звернув перший поворот праворуч

Лист конюшини, через який потрібно пройти

Він був цілком впевнений у своєму успіху

Поки не з’явилася в’юнка

А тепер кажуть, коли місяць повний

А лист конюшини нерухомий

Можна почути звук двигуна

Підйом на пагорб

У платіжній машині падає копійка

У прохолоді літньої ночі

І назавжди ця бідна машина

Робить перший поворот праворуч