Если в небе дым - Типичный Ритм

Я вон там вижу закат За лесами вместе с дымом опускается.

В небе облака летят.

Стая птиц.

В клюве две ноздри поймают дыма клуб.

Снизу лучше виден дуб Что в дали

Я сказал: «Как там в небе, друг?"Затих шорох.

Краем уха мной был услышан стук.

Как хомяк в поле резкий взгляд назад

Новый день, плавно наступая, выпивал закат.

Я стоял.

В небе запах плыл

Листва лужу накрывала тенью Воздух стыл Повсюду.

Рядом птица сидела, мимо кто-то шел

Я привстал, все кипело, как болота пол.

Птица, скажи вот ты можешь летать по небу,

Знаешь дожди, как тебя вода, омоют Землю.

Ты дышишь воздухом, дым тебе всегда на плюс.

Когда я вижу полет твой во мне тает грусть.

Если знать как летает туман в душе.

Если плыть когда тина по всей воде.

Я спросил: «Птицы могут на дым лететь?»

Если в небе дым, ветер продолжает петь.

Если знать как летает туман в душе.

Если плыть когда тина по всей воде.

Я спросил: «Птицы могут на дым лететь?»

Если в небе дым, ветер продолжает петь.

Как-то раз мне приснился сон,

Я видел листья вниз летели — типичный вальс бостон.

Я сказал: «Надо б мне взлететь».

В кормане дурь заснула в темноте и начала храпеть.

Я толкнул ее в бок, она решила встать

Птица в лоб мне смотрела, продолжая ждать.

Я направил поток дыма в открытый клюв.

Солнце вниз опускалось, видя кашля звук.

Над домами закат.

В небе стая птиц.

Отступая назад, я резко плюнул вниз.

Как стрела, птица сделала шаг вперед.

Я смотрел.

В глубине души таял лед.

Под прицелом мечты я видел серый шанс.

Птица, вытянув клюв, закрыла правый глаз.

Я присел, в небе ветер пел

На дуб в поле надо мною дыма взгляд смотрел

Я стал думать «Как можно до неба плюнуть?»

Тихо в карман клюв свой птица попыталась всунуть

Я схватил быстро палку.

Пролетела

В воздухе пыль.

Над домами облако висело

По небу плыл аромат.

Вот я сделал шаг.

У птицы в клюве пакет.

Вой стоял в ушах.

Я плюнул.

На птице взгляд мой уже был давно.

Я сделал взмах.

Удар казалось сбил крыло.

Немного смеха.

Я дал время придти в себя.

Читая что-то под нос, я вытер пот со лба.

Всегда, как мне казалось, я знал ответ.

С улыбкой зверя поднял с земли рукой пакет.

И снова дым в небе.

Ветер вновь со мною.

Вижу закат, вдруг знакомый шорох за спиною.

Я там бачу захід сонця За лісами разом з димом опускається.

У небі хмари летять.

Зграя птахів.

У дзьобі дві ніздрі зловлять диму клуб.

Знизу краще видно дуб Що в дали

Я сказав: «Як там у небі, друже?» Затих шерех.

Краєм вуха мною був почутий стукіт.

Як хом'як у полі різкий погляд назад

Новий день, плавно наступаючи, випивав захід сонця.

Я стояв.

У небі запах плив

Листя калюжу накривало тінню Повітря стиліло Повсюди.

Поруч птах сидів, повз хтось ішов

Я привстав, все кипіло, як болота підлога.

Птах, скажи ось ти можеш літати по небу,

Знаєш дощі, як тебе вода, обмиють Землю.

Ти дихаєш повітрям, дим тобі завжди на плюс.

Коли я бачу політ твій у мені тане смуток.

Якщо знати як літає туман у душі.

Якщо плисти коли тина по всій воді.

Я спитав: «Птахи можуть на дим летіти?»

Якщо в небі дим, вітер продовжує співати.

Якщо знати як літає туман у душі.

Якщо плисти коли тина по всій воді.

Я спитав: «Птахи можуть на дим летіти?»

Якщо в небі дим, вітер продовжує співати.

Якось мені наснився сон,

Я бачив листя вниз летіли типовий вальс бостон.

Я сказав: «Треба мені злетіти».

У кишені дурниця заснула в темряві і почала хропіти.

Я штовхнув її вбік, вона вирішила встати

Птах у лоб мені дивилася, продовжуючи чекати.

Я направив потік диму в відкритий дзьоб.

Сонце опускалося вниз, бачачи кашлю звук.

Над будинками захід сонця.

У небі зграя птахів.

Відступаючи назад, я різко плюнув униз.

Як стріла, птах зробив крок уперед.

Я дивився.

В глибині душі танув лід.

Під прицілом мрії я бачив сірий шанс.

Птах, витягнувши дзьоб, закрив праве око.

Я присів, у небі вітер співав

На дуб у полі над мною диму погляд дивився

Я став думати «Як можна до неба плюнути?»

Тихо в кишеню дзьоб свій птах спробував засунути

Я схопив швидко палицю.

Пролетіла

У повітрі пил.

Над будинками хмара висіла

По небу плив аромат.

Ось я зробив крок.

У птиці в дзьобі пакет.

Вій стояв у вухах.

Я плюнув.

На птаху погляд мій уже був давно.

Я зробив помах.

Удар, здавалося, збив крило.

Небагато сміху.

Я дав час прийти до себе.

Читаючи щось під ніс, я витер піт з лоба.

Завжди, як мені здавалося, я знав відповідь.

З посмішкою звіра підняв із землі рукою пакет.

І знову дим у небі.

Вітер знову зі мною.

Бачу захід сонця, раптом знайомий шерех за спиною.