Punainen viiva - Timo Rautiainen

Niin on onnea ja iloa

Vielä;

Päiviä on pakassa

Paljon…

Vaan mitä vastaat, kun

Kysytään, että paljonko?

Onnea;

onnesi on käsillä

Tässä lyhyessä hetkessä

Jossa kesä on kadonnut…

Syksy talveksi taipuu jo

Niin on yksi aivan alussa

Mutta toinen on jo lopussa:

Riuhtoo vaisuilla voimillaan

Kohti harmautta raahustaa

Nyt voit hyvästisi toivottaa

Ja myös hyväksyä, että maa

Nielee sen minkä synnytti

Eikä aio palauttaa

Tuon hetken tullen me muistamme sen;

Muistamme kadonneet, kuolleet

Jotka jo otettiin sinne pimeän syliin

Muistamme sen vääjäämättömyyden;

Rakkaimman ihmisen

Nimi kaikesta katoaa

Viiva vedetään sen yli

Kuolema kulkee täällä päällä maan

Tekee joukossamme tekojaan:

Antaa aikamme kulua

Kunnes lähtömme määrittää

Niin on onnea ja iloa

Vielä

Päiviä on pakassa

Paljon…

Pois niitä otetaan

Mutta montako jää?

Так само і щастя і радість

Тим не менш;

У пакеті є дні

Багато…

Але що ви відповідаєте коли

Запитав, скільки?

Вітаю;

твоє щастя під рукою

У цю коротку мить

Куди минуло літо…

Осінь на зиму вже гнеться

Так що на самому початку є один

Але інше вже закінчилося:

Гудить слабкими силами

У відтінках сірого

Тепер можна попрощатися

А також прийняти ту землю

Ковтає те, що народило

І не збирається повертатися

У той момент ми це згадаємо;

Пам’ятаємо загиблих, загиблих

Кого вже взяли туди в обійми темряви

Ми пам'ятаємо про його неминучість;

Найдорожча людина

Ім’я зникає з усього

Над ним проводиться лінія

Смерть біжить тут, на землі

Чи виконує свою роботу серед нас:

Нехай мине наш час

Поки наш від’їзд не визначить

Так само і щастя і радість

І все ж таки

У пакеті є дні

Багато…

Їх забирають

Але скільки залишилося?