Paradoxe - Tim Dup

J’suis l’hypothèse, l'équation

La réponse et la question

J’suis la joie, le bonheur

Le triste et la douleur

J’suis la haine et l’amour

La fatigue et l’envie

J’suis le vide et la foule

La passion, le mépris

J’suis l’paradoxe, l’antithèse, le singulier

J’suis l’schizophrène, l’inconnu et la complexité

J’suis l’paradigme qui sans cesse dans cette société

Doit faire des pieds et des mains pour se réinventer

Le souffle court, les yeux embués de larmes, en apoplexie

A sillonner l’asphalte, brûlant au soleil de midi

Je me cherche et te cherche dans les rues les écouteurs vissés sur les oreilles

Paumé dans ce maquis urbain, où la voûte céleste s'élève

Et les notes mortes d’un vieux gospel

Résonnent, s'époumonent, me parviennent

Des murs d’un vieux disquaire Place de Clichy

Et au travers des fenêtres d’un immeuble Haussmannien

J’aperçois ton corps nu et indécis

Et puis la nuit tombe alors le ciel s'émerveille

Et les lumières plongent vers la ville vermeille

Aux bras d’une riche et belle demoiselle

Dans un élan d’amour je me prosterne

Devant la devanture d’un kebab

Un complet du chef, s’il vous plaît, j’ai la dalle

J’suis la prénotion, le cliché

La promotion du préjugé

J’suis l’Parisien, Télérama

Le Coran et la Thora

J’suis l’athéisme et la foi

Le rap et la bossanova

J’suis la couleur, la fadeur

Le noir, le blanc

J’suis l’plombier, le facteur

J’suis la pute et puis la paon

Je suis tout, je n’suis rien

Je suis tout, je n’suis rien

J’suis l’paradoxe, l’antithèse, le singulier

J’suis l’schizophrène, l’inconnu et la complexité

J’suis l’paradigme qui sans cesse dans cette société

Doit faire des pieds et des mains pour se réinventer

Alors nos corps sereins et endormis

Drapés dans les lueurs de l’aube

Murmurent encore un peu à la nuit

Que tout sera beau

Alors nos corps sereins et endormis

Drapés dans les lueurs de l’aube

Murmurent encore un peu à la nuit

Que tout sera beau, quand viendra le jour

Quand viendra le jour

Quand viendra le jour, jour

Я — гіпотеза, рівняння

Відповідь і питання

Я - радість, щастя

Сум і біль

Я ненавиджу і люблю

Втома і заздрість

Я пустота і натовп

пристрасть, презирство

Я — парадокс, антитеза, одиниця

Я шизофренік, невідомий і складний

Я парадигма, яка постійно в цьому суспільстві

Вони повинні зробити все, щоб заново винайти себе

Задишка, очі наповнені сльозами, в апоплексії

Круїти асфальтом, палаючи на полуденному сонці

Шукаю собі і тобі на вулицях навушники, накручені на вуха

Загублений у цьому міському маквісі, де височіє небесний свід

І мертві нотатки старої євангелії

Дзвони, дзвони, до мене

Стіни старого музичного магазину Place de Clichy

І через вікна будівлі Османа

Я бачу твоє оголене і невизначене тіло

А потім настає ніч, і небо дивується

І вогні спадають до багряного міста

В обіймах багатої і красивої дами

У сплеску кохання я вклоняюся

Перед шашличкою

Костюм кухаря, будь ласка, у мене є плита

Я упередження, кліше

Пропагування упереджень

Я парижанка, Телерама

Коран і Тора

Я атеїзм і віра

Реп і Босанова

Я колір, м'якість

Чорне, біле

Я сантехнік, листоноша

Я повія, а потім павич

Я все, я ніщо

Я все, я ніщо

Я — парадокс, антитеза, одиниця

Я шизофренік, невідомий і складний

Я парадигма, яка постійно в цьому суспільстві

Вони повинні зробити все, щоб заново винайти себе

Тому наші тіла спокійні і сплять

Задрапірований у світлі зорі

Ще трохи пошепки вночі

Щоб все було красиво

Тому наші тіла спокійні і сплять

Задрапірований у світлі зорі

Ще трохи пошепки вночі

Щоб усе було красиво, коли настане день

Коли настане день

Коли настане день, день