Quicksilver - Theo Hakola

I won’t have money and I won’t stop, no I’ll keep on moving until I drop

for my face is god-like beauty… let loose on the land of the free

and with speed my spiritual duty… no one will ever know me

I’ll stay alive as long as I drive, on the road, man, that’s where I thrive

that’s where I run from who I am, a beautiful blur ever on the lam

I’m hooked on speed and what I need is an epic land where the highways feed

my eyes and my ears… and a bottomless hunger for grinding gears,

my lies and my fears… there outing squares and scouting queers

rolling out its long and spreading its wide and giving me the room I need to

hide

in the beat where I seek to reap what I sow in uprooted, fleet-footed frolic

and flow…

with the wind, hear it blow… me from Mudville to Missoula

across the infinite ocean face of America, America

my country 'tis on thee my race 'gainst the li’l yankee-québéquois —

running from place to place to place, from 'tit Jean-Louis le petit-bourgeois

with a golden man pretty as a goddamn painting popping off at the wheel

and a girl slash leech there faintly fainting or buzzed and copping a feel

and whoosh!

wham!

and wow!

goes the road, a snaking river wonder to behold

a Mississippi move cutting a groove from Boise to Mobile

Oh the road where I was ranger Dan, a shiftless Joe, a Navy man

where I was a New York digger digging for who the hell I am

until I threw in the towel and just cut and ran… and ran… and ran…

from Lawrence to Loredo to Lala land, from Walla Walla to the Hoover Dam…

and rode… and drove… and about me I still don’t know…

and let it show that I gave up looking a long long time ago

gave up looking to blow my cover and splash my real all over my other

gave up looking and road the road, the road where I could roll…

and roll… writing that roll rolling under the Underwood keys

spewing out mass quantities, line after line of assorted me’s,

black teeth biting into that paper to etch the words of my icon-maker —

yeah I came to California with a typewriter on my knees

All the way running from Lowell, Mass, and oh baby, what a gas!

But that too had to pass when the bennies were gone and the booze went wrong

and laughing it off made the gallery queasy and Neal ran off to drive for Ken

Kesey

and the road gets hard when the words don’t come, come so goddamn easy…

And I vote Republican and talk up the road to another television sleazy

awatching my face get bigger and bloated awondering whither my beauty floated —

my beauty behind me like so much dust on a Sonora side road in the dusk

rolling away from a pit stop riven, riven with want and lust —

LUST for the road and LUST for sensation, LUST wolfing down every mile in the

nation

that’s the pill and that’s the elation, that’s the motion intoxication

that comes from fuel in the machine, man we fly so high we have to scream,

we roll and roll till we take flight into the star-spangled bang up black and

blue… night

The road sucking us dry, the reds sucking us white…

till we’re there and gone like quicksilver, God… long gone outta sight.

У мене не буде грошей і я не зупинюся, ні, я продовжу рухатися, поки не впаду

бо моє обличчя богоподібна краса… випущена на землю вільних

і з швидкістю мій духовний обов’язок… ніхто мені ніколи не дізнається

Я залишусь доти, доки їду за кермом, по дорозі, чоловіче, ось де я процвітаю

ось де я втікаю від того, ким я є, прекрасне розмиття на сам

Я захоплений швидкістю, і мені потрібна епічна країна, де живляться шосе

мої очі і вуха... і бездонний голод шліфувати снасті,

моя брехня і мої страхи... там вилазки на площі та розвідки диваків

розгортаючи його довгим і широко розкидаючи, і даючи мені потрібну кімнату

приховати

в такті, де я прашу пожати те, що посіяв в вирваних, швидконогих гуляннях

і потік…

з вітром, почуй, як він дме... мене від Мадвілла до Міссули

через безмежне океанське обличчя Америки, Америки

моя країна на тобі моя раса проти маленького янкі-квебеку —

бігаючи з місця на місце, від 'tit Jean-Louis le petit-bourgeois

із золотим чоловіком, красивим як проклята картина, що з’являється за кермом

і дівчинка, яка б’є п’явку, ледь знепритомніла чи загуділа й придушила відчуття

і хуй!

хам!

і вау!

іде дорогою, дивовижну річку, що зміїна

хід у штаті Міссісіпі, що прорізає канаву від Бойсе до Мобайла

О, дорога, де я був рейнджером Деном, беззмінним Джо, військовослужбовцем із флоту

де я був нью-йоркським копачом, розкопуючи, хто я, до біса

поки я кинув рушник і просто різав і побіг… і побіг… і побіг…

від Лоуренса до Лоредо до Лала-ленд, від Уолла-Валли до Гувера дамби…

і їхав... і їхав... а про мене я досі не знаю...

і нехай це показує, що я давно кинув шукати

перестав шукати, щоб зірвати моє прикриття і виплеснути моє справжнє на мій інший

кинув дивитись і йти на дорогу, ту дорогу, де я могла б котитися…

і roll… писати цей згорток під клавішами Underwood

вивергаючи масові кількості, рядок за рядком асорті про мене,

чорні зуби вгризаються в папір, щоб викарбувати слова мого іконотворця —

так, я приїхав у Каліфорнію з друкарською машинкою на колінах

Всю дорогу тікав від Лоуелла, Масса, і о, дитино, який газ!

Але й це повинно було пройти, коли бенні зникли, а випивка пішла не так

і від сміху в галереї стало нудно, і Ніл побіг їхати до Кена

Кізі

і дорога стає важкою, коли слова не приходять, давайте так до біса легко…

І я голосую за республіканців і говорю про дорогу до ще одного телевізійного недолугого

дивлячись, як моє обличчя стає більшим і роздутим, дивуючись, куди пливе моя краса —

моя краса позаду мене, як багато пилу на узбіччі Сонори в сутінках

скочуватися з піт-стопу, розірваний, розбитий бажанням і пожадливістю —

ЖАЖА до дороги і ЖАЖА до відчуттів, ЖАЖА, що пронизує кожну милю в 

нація

це пігулка і це піднесення, це сп’яніння рухом

що виходить із палива в машині, люди, ми летимо так високо, що змушені кричати,

ми котимося й котимося, поки не політаємо у зірчастий чорний і

блакитний... ніч

Дорога висихає нас, червоні висмоктують нас білим…

поки ми там і не зникли, як ртуть, Боже... давно зникли з поля зору.