"Die Frist ist um" - Staatskapelle Berlin, Otmar Suitner, Theo Adam

Holländer

Die Frist ist um

Und abermals verstrichen sind sieben Jahr'

Voll Überdruß wirft mich das Meer ans Land.

.

Ha, Stolzer Ozean!

In kurzer Frist sollst du mich wieder tragen!

Dein Trotz ist beugsam

Doch ewig meine Qual!

Das Heil, das auf dem Land ich suche

Nie werd' ich es finden!

Euch, des Weltmeers Fluten;

bleib' ich getreu

Bis eure letzte Welle sich bricht

Und euer letztes Naß versiegt!

Wie oft in Meeres tiefsten Schund

Stürzt' ich voll Sehnsucht mich hinab:

Doch ach!

den Tod, ich fand ihn nicht!

Da, wo der Schiffe furchtbar' Grab

Trieb mein Schiff ich zum Klippengrund;

Doch ach!

mein Grab, es schloß sich nicht

Verhöhnend droht' ich dem Piraten

In wildem Kampfe erhofft ich Tod

«Hier,» rief ich, «zeige deine Taten

Von Schätzen voll sind Schiff und Boot!»

Doch ach!

des Meer’s barbar’scher Sohn

Schlägt bang das Kreuz und flïgt davon

Wie oft in Meeres tiefsten Schlund

Stürzt' ich voll Sehnsucht mich hinab

Da, wo der Schiffe fürchtbar Grab

Trieb mein Schiff ich im Klippengrund:

Nirgends ein Grab!

Niemals der Tod!

Dies der Verdammis Schreckgebot

Dich frage ich, gepreisner Engel Gottes

Der meines Heils Bedingung mir gewann;

War ich Unsel’ger Spielwerk deines Spottes

Als die Erlösung du mir zeigtest an?

Vergeb’ne Hoffnung!

Furchtbar eitler Wahn!

Un ew’ge Treu' auf Erden — ist’s getan!

Nur eine Hoffnung soll mir bleiben

Nur eine unerschuettert steh’n:

So lang' der Erde Keim' auch treiben

So muß sie doch zugrunde gehn!

Tag des Gerichtes!

Jüngster Tag!

Wann brichst du an in meine Nacht?

Wann dröhnt er, der Vernichtungschlag

Mit dem die Welt zusammenkracht?

Wann alle Toten auferstehn

Dann werde ich in Nichts vergehn

Ihr Welten, endet euren Lauf!

Ew’ge Vernichtung, nimm mich auf!

MANNSCHAFT des Holländers

(aus dem schiffsraum)

Ew’ge Vernichtung, nimm uns auf!

(Daland erscheint auf dem Verdeck seines Schiffes und erblickt das Schiff des

Holländers)

голландський

Термін закінчився

І знову минуло сім років

Море з огидою кидає мене на берег.

.

Ха, Гордий океан!

Через короткий час ти знову понесеш мене!

Ваша непокора гнучка

Але навіки моя мука!

Порятунок, якого я шукаю на землі

Я ніколи не знайду!

Ти, повені світового моря;

Я залишаюся вірним

Поки не зірветься твоя остання хвиля

І ваша остання вода висихає!

Як часто в найглибшій морській бруді

Я кинувся, повний туги:

Але на жаль!

смерті, я не знайшов!

Там, де кораблі страшні' могила

Я загнав свій корабель на дно скелі;

Але на жаль!

Моя могила, вона не закривалася

Насмішкувато я погрожував піратові

У дикому бою я сподіваюся на смерть

«Ось, — крикнув я, — покажи свої вчинки

Корабель і човен повні скарбів!»

Але на жаль!

варварський син моря

Тривожний перехрещується і відлітає

Як часто в найглибшій морській безодні

Я кинувся, повний туги

Там, де кораблі жахливі могили

Я вів свій корабель у дно скелі:

Ніде ніякої могили!

Ніколи не смерть!

Це прокляття терору

Прошу тебе, блаженний ангеле Божий

хто здобув мені умову спасіння мого;

Чи був би я жалюгідною іграшкою вашого глузування

Коли ти показав мені спасіння?

Прости надію!

Страшенна марна омана!

Вічна вірність на землі - зроблено!

У мене залишилася одна надія

Тільки один стоїть непохитно:

Поки земні зародки проростають

Значить, вона повинна загинути!

Судний день!

Судний день!

Коли ти увірваєшся в мою ніч?

Коли зареве, удар знищення

З чим розбивається світ?

Коли всі мертві воскреснуть

Тоді я пропаду в ніщо

Світи, закінчуйте свій курс!

Вічне знищення, візьми мене!

КОМАНДА голландця

(з трюму корабля)

Вічне знищення, візьми нас!

(Даланд з'являється на палубі свого корабля і бачить корабель

голландці)