It's Them - Themselves

It’s them with their babyfeet, hummingbirds and milky ways…

It’s them, horde your sea shells and blow out the big wick… it's them…

it’s them…

No not your vitamins, or pillow or monocle

This one’s just righteousness, half full and logical

Mean well remote absolute and nowhere to go

But onward and upward- clasp crowns ground the heart

Let transmission commence… hello…goodbye dark

Really I wonder, is this all material?

This can’t be heaven, the light is so dull

The first time I spoke must have been wonderful

It doesn’t look like an ice sculpture…(it really doesn’t from here)…

or does it?

If I really payed attention time would move faster and faster

Landscapes and states of nature would gallop and sink before me

'til all was still as an orchid… one instant…

One rich white bursting orchid

Stood in channels and the rivers deep below beauty…

Grimace.

flee.

souls don’t need shelter…

Native well knowledge radiating through shone… what's scared smell sight

A swimming prism’s gray core which one will erect a definition

For sheer bliss and set its semblance sincere and object with pride down gently

Before a globe of judge and grudge in open forum

I think…

No one… hundreds of thousands of chattering silver-faced monkeys screech

And find them fascinating

Although nowhere to be found on the periphery of

Some generation, huh?

I’m not familiar with the term

Boiled to a crack… happy now…

Who’ll be bird in hand…

I’ve been mutilated trying…

Teaching myself preference, technique and acceptability…

It seems your son is of consumed…

Boiled to a crack…

What do you mean there’s no oar…

All the rations…

Sound the alarm, there must be a stowaway…

A drip, bore, a crack and a trickle, soon the hull gathered its body

And they all drown to meet with a grin, stick and handkerchief

Amid the flowering dust of the crossroads…

Don’t peter out on me now…(don't you do it)…thrust your fist into the

sunset…

Texture within the footprints and an end atop the wind…

I feel leaflike… something something to crawl on

Sunlit small, a wren beneath the soil presence beyond walls…

Art is everywhere… I refuse to know where.

I wonder to know where art is…

Everywhere I wander to know where art is… everywhere I wander…

Next time I’m bored, the man’s going down (he's going down)

I’ll stomp on anyone’s brown bag and lunch (turn around)…when they’re not

looking

It’s not actually bad rap… i just don’t feel it… there I said it…

It’s them with their tree stumps, cat litter and clay masks…

It’s them, finish your last thought and man the battle packs… it's them…

it’s them…

Oh don’t say help… she's crying in her salve of scary monsters don’t exist

And blood and guts and little broken bits of love… just don’t say it…

All gather as the greatness in her glory days and softened lovely rays

Can’t hold back and pour… please don’t…she wails for… help…

Orants in pain… pity the stick figures are bold proud faint… fainter…

Trapped on paper drawn to where babies come from… we think…

Can’t figure out the gist of setting a precedent since shucks…

The sacrosanct and such has ran and hid inhibited shocked and implanted

In limited… prohibited…it's them… them…

It’s all a game the fair and right has petered out…

Production was always paramount… and what have we done to deserve this…

Why evolve of course… fruit pickers learned to heard…

And now the butcher’s got mechanical pencils… just leave the children…

Stab… process…preserve…pack…anything but the children…

Tear… portion…chop…self…they spared no one…

We’re giving selves to records for the tots and toddlers

Not to gorge our fantasies and super-human fetishes…

If you give the strangers baby toys, the entertainment and enjoyment

They receive will read and write and return itself

Ten fold to watch your kids and clothe your loved ones

In a crystal ball of faith renewed and fertile bed…

Help… someone page the god…

Help… is there a poet in the house…

Help… I'm afraid we’ll have to innovate…

Help… I can’t bring her back to life alone…

And there between the timid yellow voice of my candle

And the space in my little notebook she left this form and I saw

Her dust in the light’s angles and heard…

You there… young man… my metamorphosis… your efforts…

That’s all natural… just learn from virtues…

Keep them… perpetuate your fortune… in both worlds…

Give and give and give…

There’s nothing wrong with gardens…

And in everyone’s preserve… truth is truth…

Both perfect and realistic…

You know when energy is flowing…

Smile… teach yourself to write… and let them by the album…

Thanks for the help…

Це вони зі своїми дитячими ніжками, колібрі та чумачними шляхами…

Це вони, наповніть свої морські мушлі та видуйте великий гніт… це вони…

це вони…

Ні, не ваші вітаміни, чи подушка чи монокль

Це лише праведність, наполовину повна і логічна

Означає ну віддалений абсолют і нікуди діти

Але вперед і вгору затиснуті корони притопили серце

Нехай розпочнеться передача… привіт… до побачення, темно

Мені справді цікаво, чи все це матеріально?

Це не може бути рай, світло таке тьмяне

Перший раз, коли я заговорив, напевно, був чудовим

Це не схоже на крижану скульптуру…(насправді не звідси)…

чи так?

Якби я справді звернув увагу, час йшов би все швидше й швидше

Пейзажі й стани природи скачуть і тонуть переді мною

поки все не затихло, як орхідея… на мить…

Одна насичена біла розривна орхідея

Стояв у каналах і річках глибоко під красою…

Гримаса.

тікати.

душі не потребують притулку...

Рідний колодязь знання, що випромінює крізь сяяло... що страшно запах зір

Сірий стрижень плавальні призми, який буде створено

Для чистого блаженства і встановіть свою подобу щиро і об'єкт з гордістю м'яко вниз

Перед світом суддів і злоби на відкритому форумі

Я думаю…

Ніхто… сотні тисяч балакучих сріблястих мавп верещать

І знайти їх захоплюючими

Хоча ніде не знайти на периферії

Якесь покоління, га?

Я не знайомий з терміном

Зварений до тріщини… щасливий зараз…

Хто буде птахом у руках…

Я був понівечений, намагаючись…

Навчаю себе переваг, техніки та прийнятності…

Схоже, твій син з’їдений…

Зварений до тріщини…

Що ви маєте на увазі, що немає весла…

Усі пайки…

Бийте на сполох, має бути безбілий пасажир…

Капіло, стовбур, тріщина і цівка, незабаром корпус зібрав своє тіло

І всі вони тонуть на зустріч із усмішкою, палицею та хусткою

Серед квітучого пилу роздоріжжя…

Не кидайся на мене зараз… (не роби цього)… тисни свій кулак у

захід сонця…

Текстура всередині слідів і кінець на вершині вітру…

Я відчуваю, як листя… щось, по чому повзати

Маленький, освітлений сонцем, крапивник під землею за стінами…

Мистецтво усюди… Я відмовляюся знати, де.

Мені цікаво знати, де мистецтво…

Скрізь я блукаю, щоб знати, де мистецтво... скрізь я блукаю...

Наступного разу, коли мені буде нудно, чоловік падає (він падає)

Я топчу будь-кого на коричневу сумку та обід (повернусь)… коли їх немає

дивлячись

Насправді це не поганий реп… я просто цього не відчуваю… я це сказав…

Це вони зі своїми пнями, котячим туалетом і глиняними масками…

Це вони, закінчіть свою останню думку і будьте бойові зграї… це вони…

це вони…

О, не кажи, допоможи... вона плаче у своєму мазі від страшних монстрів, які не існують

І кров, і нутрощі, і маленькі розбиті шматочки любові… просто не кажи цього…

Усі збираються як велич у дні її слави та пом’якшених прекрасних променів

Не можу стриматися і налити... будь ласка, не... вона кричить... допомоги...

Оранти в болі… шкода, що фігури з паличок сміливі, горді, слабкі… слабкіше…

У пастці на папір, намальований туди звідки беруться діти… ми думаємо…

Я не можу зрозуміти суть створення прецеденту, бо це чорт…

Священний і таке втік і сховався загальмований шокований і імплантований

У обмеженому… заборонено… це вони… вони…

Все це гра, яка зникла...

Виробництво завжди було найважливішим… і що ми робили, щоб заслужити це…

Навіщо розвиватися, звичайно… збирачі фруктів навчилися чути…

А тепер у м’ясника механічні олівці… просто залиш дітей…

Заколоти… обробити… зберегти… запакувати… будь-що, крім дітей…

Рвіть… порцію… рубайте… самі… вони нікого не щадили…

Ми віддаємось рекордам для малюків і малюків

Щоб не переповнювати наші фантазії та надлюдські фетиші…

Якщо ви дасте незнайомцям дитячі іграшки, це розваги та задоволення

Вони отримують, читатимуть і пишуть і повертаються сам

Десять разів, щоб спостерігати за своїми дітьми та одягати своїх близьких

У кришталевій кулі віри оновленого і родючого ложа…

Допоможіть... хтось сторінку бога...

Допоможіть… чи є в домі поет…

Допоможіть… Боюся, нам доведеться впроваджувати інновації…

Допоможіть… я не можу повернути її до життя самотужки…

А там між несміливим жовтим голосом моєї свічки

І місце в моєму маленькому блокноті вона залишила в цій формі, і я бачив

Її пил у кутах світла й чути…

Ви там… юначе… моя метаморфоза… ваші зусилля…

Це все природно… просто вчіться на чеснотах…

Зберігайте їх... увічнюйте свої статки... в обох світах...

Дай і дай і дай…

Немає нічого поганого в садах…

І в кожному заповіднику… правда є правда…

І ідеальний, і реалістичний…

Ви знаєте, коли енергія тече…

Посміхніться... навчіться писати ... і дозвольте їм за альбомом…

Дякую за допомогу…