DeadcatclearII - Themselves

I never swung a wooden sword

At slow bees…

Kept something dying in a box beneath

A bed my father’s father built neath me…

Never fed a mare honey nor seed from my hands

Or held a harp…

These things would melt me

And then, they would have wung me…

Doth the dark precede you

Or simply punk you near ledge, treasure, and lover

In your swift and ample

Doth You stay this sort of motherfucker…

You were amiss before stained glass

Its punishments never pointed at you

Yet you held on bare legs the news paper

Cured body of a deadened cat

Below a porch beside a boulevard

And in all that softening dark

You would return to see it’s sucked flesh

Pulled by days of dirt and degrade from the gentle

Center of its lower jaw…

And you saw

All that was soft to it now had left…

Only Eyeholes, claw and cracking flesh

And it was beautiful before you…

Made you cry and beg for what the day entrusts you…

Made you cry and harden

Finally you’d been given answers you could understand…

You in the lowlight

It in the dark

The coal below all rules and human hides…

Blew white before you in your boyhood…

As you made a pact with depths that you could never make with other children…

It’s become dead cat clear

I strap no gat to bring the sun back…

Yet you never pet tarantula by blacklight, by a knife collection…

Never took your father’s belt across your face…

Mother’s disease into your breast…

And were you asked at such young age, to spend a year of weeks

Beneath the earth asleep beside either of your grandfathers gone,

you would have…

They say the first year of decomposition is most noticeable

Much like and infant quickens to its future self…

And you would talk to their husks in the wheeze of your sleep child chest

And give them grace as they fall to a simpler thing

Of compounds and languaglessness…

Where things are slowed

Respectfully

Respectively…

Where clear it goes…

Tonguing a loose tooth for the blood taste from your gums

Thinking in child alchemy, free of your sum, free of your numbs

Your eyes grinding light from the dark’s slights

Weaving what’s leaking through the porch wood into sight…

When last you met your pet with death

You slipped two triple A’s into its brittle throat.

Wrapped it in newer news print with your hopes…

And buried it forever

In a ply of fading press and yankee boxscores or…

As forever

As decomposition takes it…

Я ніколи не махав дерев’яним мечем

У повільних бджіл…

Зберігає щось вмираюче в коробці під ним

Ліжко, яке побудував батько мого батька біля мене…

Ніколи не годував кобилу медом і насінням з моїх рук

Або тримав арфу…

Ці речі розтопили б мене

І тоді вони б мене вдарили…

Хіба темрява передує тобі

Або просто вдаріть вас біля виступу, скарбів і коханця

У своєму швидкому та достатньому

Чи залишаєтесь ви таким матерям…

Ви були невдалими перед вітражами

Його покарання ніколи не вказувалося на вас

Але ви тримали на босі ноги газету

Вилікуване тіло померлого кота

Нижче ганку біля бульвару

І в усій м’якшій темряві

Ви б повернулися, щоб побачити, що це висмоктане м’ясо

Витягнутий днями бруду та деградувати з ніжного

Центр нижньої щелепи…

І ти бачив

Усе, що було м’яким для нього, тепер залишилося…

Лише очниці, кіготь і тріскається плоть

І це було гарно перед тобою…

Змусила вас плакати і благати про те, що вам довірив день...

Змусила вас плакати і загартовуватися

Нарешті вам дали відповіді, які ви могли зрозуміти…

Ви в слабкому освітленні

Це в темні

Вугілля під усіма правилами і людські шкури…

Було білим перед тобою в твоєму дитинстві…

Оскільки ви уклали угоду з такими глибинами, які ви ніколи не могли б укласти з іншими дітьми…

Стало ясно, що мертвий кіт

Я не зав’язую гату, щоб повернути сонце…

Але ви ніколи не гладите тарантула за допомогою чорного світла, збиранням ножів…

Ніколи не носив батьковий ремінь через своє обличчя...

Хвороба матері у ваші груди…

А чи попросили б вас у такому юному віці провести рік із тижнями

Під землею спить поруч із будь-яким із ваших дідів, яких немає,

ти б мав…

Кажуть, перший рік розкладання найбільш помітний

Подібно до того, як немовля оживає самого майбутнього…

І ви б розмовляли з їх лушпинням у хрипі своїх сплячих дитячих грудей

І дайте їм благодать, коли вони впадуть до простішого

Про склади й немовність…

Де справа сповільнена

З повагою

Відповідно…

Де зрозуміло …

Протягніть язик на розхитаному зубі, щоб побачити присмак крові з ясен

Мислення в дитячій алхімії, вільне від вашої суми, вільне від заціпеніння

Твої очі скреготять світлом від темряви

Помітити те, що просочується крізь деревину ганку…

Коли ви востаннє зустрічали свого вихованця зі смертю

Ви всунули дві потрійні А в його крихке горло.

Загорнуто у новіший друк новин із вашими надією…

І поховав це назавжди

У пласті затихання преси та янкі або…

Як назавжди

Оскільки розкладання займає…