Les Litanies De Satan - Theatres Des Vampires

Ô toi, le plus savant et le plus beau des Anges,

Dieu trahi par le sort et privé de louanges,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Ô Prince de l’exil, à qui l’on fait tort,

Et qui, vaincu, toujours te redresses plus fort,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui sais tout, grand roi des choses souterraines,

Guérisseur familier des angoisses humaines,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui, même aux lépreux, aux parias maudits,

Enseignes par l’amour le goût du Paradis,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Ô toi qui de la Mort, ta vieille et forte amante,

Engendras l’Espérance,-une folle charmante!

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui fais au proscrit ce regard calme et haut

Qui damne tout un peuple autour d’un échafaud,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui sais en quels coins des terres envieuses

Le Dieu jaloux cacha les pierres précieuses,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi dont l'œil clair connaît les profonds arsenaux

Où dort enseveli le peuple des métaux,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi dont la large main cache les précipices

Au somnambule errant au bord des édifices,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui, magiquement, assouplis les vieux os De l’ivrogne attardé foulé par les chevaux,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui, pour consoler l’homme frêle qui souffre,

Nous appris à mêler le salpêtre et le soufre,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui poses ta marque, ô complice subtil,

Sur le front du Crésus impitoyable et vil,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Toi qui mets dans les yeux et dans le cœur des filles

Le culte de la plaie et l’amour des guenilles,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Bâton des exilés, lampe des inventeurs,

Confesseur des pendus et des conspirateurs,

Ô Satan, prends pitié de ma longue misère !

Père adoptif de ceux qu’en sa noire colère

Du paradis terrestre a chassés Dieu le Père,

PRIERE

Gloire et louange à toi, Satan, dans les hauteurs

Du Ciel, où tu régnas, et dans les profondeurs

De l’Enfer, où, vaincu, tu rêves en silence!

Fais que mon âme un jour, sous l’Arbre de Science,

Près de toi se repose,à l’heure où sur ton front

Comme un Temple nouveau ses rameaux s'épandront!

О ти найученіший і найпрекрасніший з ангелів,

Бог, зраджений долею і позбавлений похвали,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

О князь вигнання, кого образили,

І хто, переможений, завжди піднімає тебе сильнішим,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що все знаєш, великий цар підземних речей,

Знайомий цілитель людських тривог,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ви, що навіть для прокажених, для проклятих парий,

Навчи любов'ю смаку раю,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

О ти, хто смерті, твій старий і сильний коханий,

Породіть Надію, чарівну божевільну!

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що даєш розбійнику цей спокійний і піднесений погляд

Хто проклинає цілий народ навколо ешафота,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ви, хто знає, в яких куточках заздрісних країв

Заздрісний Бог сховав дорогоцінні камені,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, чиє ясне око знає глибокі арсенали

Там, де сном поховали людей металів,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, чия широка рука ховає прірви

Блукаючому сомнамбулу на краю будівель,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що чарівно розм'якшуєш старі кістки відсталого п'яниці, топтаного кіньми,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що втішаєш слабкого, що страждає,

Навчив нас змішувати селітру і сірку,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що залишаєш свій слід, о витончений спільник,

На чолі безжального і підлого Креза,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Ти, що вкладаєш в очі і в серця дівчат

Культ рани і любов до лахміття,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Посох вигнанців, лампа винахідників,

Сповідник повішених і змовників,

О сатано, змилуйся над моїм довгим нещастям!

Прийомний батько тих, кого в своєму чорному гніві

Із земного раю вигнав Бога Отця,

МОЛІТЬСЯ

Слава і хвала тобі, сатано, на висотах

З неба, де ти царював, і з глибини

Про пекло, де, переможений, ти мрієш у тиші!

Зроби мою душу одного дня під Деревом Науки,

Поруч відпочиває, в годину, коли на чолі

Як новий Храм, його гілки будуть розповсюджуватися!