The Relics of Nihlux - The Wise Man's Fear

Relics that fell from the hands of the mages of old

Fell hands, the relics of an evil that’s no longer known

Have scored the soil

Faded, blistered, and sunk beneath

Thorn of land’s side

Men of oak, men of iron

Thorn of land’s side

Men of steel, men of stone

Spires and spindles sleeping under mountain blanket folds

An oaken switch, a candle, a blade, this is where I call my home

Spires and spindles sleeping under mountain blanket folds

An oaken switch, a candle, a blade, this is where I call my home

And now we feel the life

Hiding on the mountainside

As a passing wind

Sings us a fading song

Eyes that are bright and fixed upon

The glory of what lies beyond

Binding hearts against the same

Binding travelers by flame

Listen, the small and the quiet murmurs of the night are here

Made of these things and are gone in just a moment’s time

A crest, a coin

A plume, their blood joined

Conclave has now gone from the light

The bravery of fools pulls them into the night

Conclave has now gone from the light

The bravery of fools pulls them into the night

The night swallows the daylight, daylight

They go to seek what they’ve not known, not known

Didn’t you know they would leave and go into the night

To set this all right, all right

Men of oak, men of iron, men of steel, men of stone

Go on to fight

You should see their eyes that are bright and fixed upon

The glory of what lies beyond

Binding hearts against the same

Binding travelers by flame

Eyes that are bright and fixed upon

The glory of what lies beyond

Binding hearts against the same

Binding travelers by flame

Conclave has now gone from the light

The bravery of fools pulls them into the night

Реліквії, що впали з рук стародавніх магів

Впали руки, реліквії зла, яке більше невідоме

Забили ґрунт

Вицвілий, утворений пухирями та втонув під

Шип із землі

Люди дубові, люди залізні

Шип із землі

Люди зі сталі, люди з каменю

Шпилі й веретена сплять під складками гірської ковдри

Дубовий вимикач, свічка, лезо, ось куди я закликаю свій дім

Шпилі й веретена сплять під складками гірської ковдри

Дубовий вимикач, свічка, лезо, ось куди я закликаю свій дім

А тепер ми відчуваємо життя

Ховаючись на схилі гори

Як попутний вітер

Співає нам завмираючу пісню

Очі, які яскраві й прикуті до них

Слава того, що лежить за межами

Зв'язуючи серця проти того ж

Сковує мандрівників вогнем

Слухай, тут тихий і тихий шепотіння ночі

Зроблені з цих речей і зникли лише за мить

Герб, монета

Шлейф, їх кров злилася

Конклав тепер пішов із світла

Сміливість дурнів тягне їх у ніч

Конклав тепер пішов із світла

Сміливість дурнів тягне їх у ніч

Ніч поглинає денне світло, денне світло

Вони йдуть шукати те, чого не знають, не знають

Хіба ти не знав, що вони підуть і підуть у ніч

Щоб налаштувати це все правильно, добре

Люди з дуба, залізні, сталеві, кам’яні

Продовжуйте боротися

Ви повинні бачити їхні очі, які світлі й прикуті до них

Слава того, що лежить за межами

Зв'язуючи серця проти того ж

Сковує мандрівників вогнем

Очі, які яскраві й прикуті до них

Слава того, що лежить за межами

Зв'язуючи серця проти того ж

Сковує мандрівників вогнем

Конклав тепер пішов із світла

Сміливість дурнів тягне їх у ніч