Rags (Second Amendment) - The Waterboys

Everything is rags and there’s nobody to blame but me And it would be so easy if there was noone to hurt but me But now everything that i do coming out of me Will just tear through you

In and out of you

Up and down your life like a curse

(so that when the sun bursts,

When the rain falls, when the wind blows,

I rip through your heart.

on a horse called nightmare,

Bucking and spitting, i ride to your house

In the home of bluebeard, blood flows as red as any flag

Death cries «victory is mine!»

Laughter echoes,

And death just claps his hands

And then time stands still, castles fall,

Lightning strikes the tower, announcing chaos

Sunday’s child scales the walls

Of a paradise then dives into darkness.

A fool playing god

With one foot in eden, one foot in hell

And blindness in his brain

And fever in his eyes

Lies on his tongue

Still saying «this is just a dream»

Cast by the only son of rags

Who would wrap you up in all the finest tatters

But he wanted nothing more, my loved one,

Than to wrap you up in joy

But it never be with me -- you and i are like two worlds

Not meant to collide

Death to each other

In the unravelling of time

So how do you… how do you like it?

What kind of dream would you call it —

To have one foot in eden,

One foot in hell

To be always numb,

Plagued by demons

Summoned by angels at the same time,

Endlessly)

But i will burn me Right out of this place.

I will lay you down to sleep

So when you wake

I’ll be gone

And you

Will remember

Nothing

You

Will remember…

Все — лахміття, і немає нікого, окрім мене, І це було б так легко, якби не було кому завдати болю, окрім мене Але тепер усе, що я роблю виходить з мене Прорве тебе

В і з  вас

Твоє життя вгору і вниз, як прокляття

(так щоб коли сонце спалахне,

Коли йде дощ, коли дме вітер,

Я розриваю твоє серце.

на коні, якого називають кошмаром,

Плюючись і плюючись, я їду до твого дому

У домі синьої бороди кров тече червона, як будь-який прапор

Смертельний крик «Перемога — моя!»

Сміх лунає,

А смерть просто плескає в долоні

А потім час зупиняється, замки падають,

Блискавка вдаряє у вежу, сповіщаючи хаос

Недільна дитина лазить по стінах

З раю потім пірнає в темряву.

Дурень, який грає в бога

Однією ногою в раю, однією ногою в пеклі

І сліпота в його мозку

І гарячка в очах

Лежить у нього на язиці

Все ще кажучи «це лише мрія»

Відлитий єдиним сином ганчір’я

Хто б загорнув вас у найдрібніші лахміти

Але він нічого більше не хотів, мій коханий,

Чим огорнути вас радістю

Але ніколи не буде зі мною — ти і я як два світи

Не призначений для зіткнення

Смерть один одному

У розгадуванні часу

Тож як вам... як вам це подобається?

Яким сном ви це назвали б —

Бути однією ногою в едемі,

Однією ногою в пеклі

Щоб завжди заціпеніти,

Уражений демонами

Покликаний ангелами одночасно,

Безкінечно)

Але я спалю себе прямо з сюди.

Я покладу вас спати

Тож коли ви прокидаєтеся

Мене не буде

І ти

Буду пам'ятати

Нічого

ви

Буду пам'ятати…