Sad February - The Unthanks

Cold February and all is not well

There’s few will sleep easy this night

Down on the dockside, grim silent men standing

Under the pale yellow light

There’s scarcely a murmur and laughter there’s none

Of whispering there’s barely a sound

For their thoughts are away, down there in the bay

Where it’s said that the Lairdsfield is down

Bleak February a cruel bitter wind

Stirs up the black grimy foam

Out there on the sea is no place to be

Far better by the fireside and warm

But not for the sailor the soft easy chair

He’s out there earning his bread

But tonight there are ten who’ll work never again

Counted among the drowned dead

Dark February a few flakes of snow

Drift over bowed heads on the stray

By the breakwater side and along by the Gare

They wait for the first streaks of day

And over the sand-dunes and over the bar

See a few feet of keel nothing more

Held fast in the sand with all of her hands

Barely two miles from the shore

Sad February and all is not well

There’s few will sleep easy this night

Down at the dockside, grim silent men standing

Under the pale yellow light

For down there at Teesmouth

The Lairdsfield is drowned

And with her every man of her crew

Ten men who’ll not see the springtime again

Nor yet see the cold winter through

Холодний лютий і все не так

Мало хто буде спати спокійно цієї ночі

Унизу на доку стоять похмурі мовчазні чоловіки

Під блідо-жовтим світлом

Ледь не шепотів, а сміху немає

Про шепіт ледь чути

Бо їхні думки далеко, там, у бухті

Де кажуть, що Лердсфілд зруйнований

Похмурий лютий жорстокий гіркий вітер

Розбурхує чорну брудну піну

Там, на морі не де бути

Набагато краще біля каміна й у теплі

Але не для моряка м'яке м'яке крісло

Він там заробляє на хліб

Але сьогодні ввечері десять тих, хто більше ніколи не працюватиме

Зарахований до числа утоплених загиблих

Темний лютий кілька пластівців снігу

Летайте по схиленим головам на зблуді

Біля хвилерізу та вздовж вокзалу

Вони чекають перших смуг дня

І над дюнами, і над бруском

Бачити кілька футів кіля більше нічого

Усіми руками міцно трималася в піску

Ледве дві милі від берега

Сумний лютий і все не так

Мало хто буде спати спокійно цієї ночі

Унизу біля доку стоять похмурі мовчазні чоловіки

Під блідо-жовтим світлом

Бо там, у Тісмуті

Лердсфілд потонув

І з нею кожен чоловік її команди

Десять чоловіків, які більше не побачать весни

І ще не побачити холодну зиму наскрізь