Annachie Gordon - The Unthanks

Buchan, it’s bonny, oh and there lives my love

My heart it lies on him, it will not remove

It will not remove for all that I have done

Oh never will I forget my love Annachie

For Annachie Gordon, oh he’s bonny and he’s braw

He’d entice any woman that ever him saw

He’d entice any woman and so he has done me

Oh never will I forget my love Annachie

Down came her father, standing on the floor

Saying Jeanie you’re trying the tricks of a whore

You care nothing for a man who cares so very much for thee

You must marry with Lord Salton and leave Young Annachie

For Annachie Gordon he’s only but a man

Although he may be pretty but where are all his lands

Salton’s lands are broad and his towers they stand high

You must marry with Lord Salton and forget Young Annachie

With Annachie Gordon oh I’d beg for my bread

Before that I’d marry Salton with gold to my head

With gold to my head and with gowns fringed to the knee

Oh I’ll die if I don’t get my love Annachie

And you that are my parents oh to church you may me bring

Ah but unto Lord Salton Oh I’ll never bear a son

A son or a daughter oh I’ll never bow my knee

Oh, I’ll die if I don’t get my love Annachie

When Jeanie was married and from church she was brought home

And she and her maidens so merry should have been

When she and her maidens so merry should have been

Oh she’s gone to a chamber and she’s crying all alone

Come to bed now Jeanie, oh my honey and my sweet

For to style you my mistress it would not be meet

Oh it’s mistress or Jeanie it’s all the same to me

For it’s in your bed Lord Salton I never shall be

And up and spoke her father and he’s spoken with renown

All you who are her maidens won’t you loosen off her gown

But she fell down in a swoon, so low down by their knees

Saying Look on for I’m dying for my love Annachie

The day that Jeanie married was the day that Jeanie died

That’s the day that young Annachie come rolling from the tide

And Down came her maidens and they’re wringing of their hands

Saying woe to you Annachie for staying from the sands

So long from the land and so long upon the flood

Oh they’ve married your Jeanie and now she is dead

All you that are her maidens won’t you take me by the hand

Won’t you lead me to the chamber that my love lies in

And he’s kissed her cold lips until his heart turned to stone

And he’s died in the chamber where his true love lay in

Б’юкан, це гарно, ну і живе моя любов

Моє серце лежить на ньому, воно не зніме

Він не видалиться за все, що я робив

О, ніколи не забуду свою любов Анначі

Для Анначі Гордон він крутий і крутий

Він спокусить будь-яку жінку, яку він коли-небудь побачив

Він спокусить будь-яку жінку, і так він зробив мене

О, ніколи не забуду свою любов Анначі

Її батько, стоячи на підлозі, спустився

Кажеш Джіні, що ти пробуєш трюки повії

Вам нічого не хвилює чоловік, який так дуже дбає про вас

Ви повинні вийти заміж за лорда Солтона і залишити молоду Анначі

Для Анначі Гордон він просто чоловік

Хоча він може гарний, але де всі його землі?

Землі Солтона широкі, а його вежі — високі

Ви повинні вийти заміж за лорда Солтона і забути молоду Анначі

З Анначі Гордон я б просила хліба

До цього я б вийшла заміж за Солтона з золотом на голову

З золотом на голові й із сукнями з бахромою до колін

О, я помру, якщо не отримаю мою любов Аначі

І вас, мої батьки, я можу привести до церкви

Ах, але для лорда Солтона О, я ніколи не народжу сина

Син чи дочка, о, я ніколи не схиляю коліна

О, я помру, якщо не отримаю мою любу Анначі

Коли Джіні вийшла заміж і з церкви її привезли додому

І вона та її дівчата мали бути такими веселими

Коли вона та її дівчата мали бути такими веселими

О, вона пішла в кімнату і плаче сама

Джіні, лягай спати, мій любий і солодкий

Для стильки мою господарку не було б зустріти

О, це коханка чи Джіні, для мене все одно

Бо в твоєму ліжку, лорде Солтоне, я ніколи не буду

І піднявся і заговорив її батько, і він говорив із славою

Усі ви, які її дівчата, не розв’яжете її сукні

Але вона впала в непритомність, так низько опустившись до їхніх колін

Скажіть «Дивись, бо я вмираю за свою любов Анначі».

День, коли Джіні вийшла заміж, був днем, коли Джіні померла

Це день, коли юна Анначі скотилася з припливу

І спустилися її дівчата, і вони заламують собі руки

Сказати горе тобі, Анначі, за те, що ти трималася від пісків

Так довго від землі і так довго після потопу

О, вони одружилися з твоєю Джіні, а тепер вона мертва

Усі ви, які її дівчата, не візьмете мене за руку

Чи не приведеш ти мене до кімнати, де лежить моя любов

І він цілував її холодні губи, поки його серце не перетворилося на камінь

І він помер у кімнаті, де лежало його справжнє кохання