The Business Man - The Taxpayers

God, it never got easy, but it sure got good when the

Business man came to my adopted neighborhood

There was a bird I named Frank, a palace, a steeple, and a pile of

Blankets outside of Trinity Cathedral

Every weekday morning he would walk right by with a three piece suit, new shoes,

and a tie

And this dead face, real hate in his eyes.

In such a devilish way he would

materialize

He was put there to rob from men like me — from the broken down scoundrels that

live on the street

So I prepared for his initial attack;

I said to myself, «Henry, you gotta watch

your own back

You wanna make it outta here alive, you better learn to improvise

«So there we were: one morning at dawn, he appeared at the church with the

cold autumn fog, briefcase in hand, walking towards me

So I jumped from my blankets and sunk my teeth right into his ear and ripped it

right off

Blood poured down onto his luxury watch

He ran away and I went back to sleep, and when the cops arrived, man,

I was relieved

I said, «Thank god ya’ll are here.

This bastard in a business suit just tried

to rob me

And you know what?

I think he might have been the fucking devil.»

Господи, це ніколи не було легким, але звісно, ​​було добре, коли

Діловий чоловік прийшов у мій усиновлений район

Був птах, якого я назвав Френк, палац, шпиль і купа

Ковдри біля Троїцького собору

Кожного буднього ранку він проходив з костюмом-трійкою, новими черевиками,

і краватку

І це мертве обличчя, справжня ненависть в очах.

У такий диявольський спосіб він робив би

матеріалізуватися

Його помістили туди, щоб пограбувати таких людей, як я — у тих знедолених негідників

жити на вулиці

Тож я підготувався до його першого нападу;

Я казав самому: «Генрі, ти повинен дивитися

власна спина

Якщо хочеш вийти звідси живим, краще навчись імпровізувати

«Отже ми були: одного ранку на світанку він з’явився в церкві разом із

холодний осінній туман із портфелем у руці, що йде мені назустріч

Тож я зіскочив із свої ковдри, впив зуби прямо в його вухо й розірвав його

відразу

Кров полилася на його розкішний годинник

Він втік, а я повернувся спати, а коли прибули поліцейські,

Мені полегшало

Я сказав: «Слава богу, що ти тут.

Цей сволоч у діловому костюмі щойно спробував

щоб пограбувати мене

І знаєте що?

Я думаю, що, можливо, він був чортовим дияволом».