The Story Of Someone's Shoe - The Style Council

It’s either

Something in their eyes or something in the drink

But whatever it is they both stop and think

There’s no going back and nothing above

It’s lust or loneliness, but never love

She takes a breath as he takes his keys

First name terms is the extent of it

There’s no getting out as they’re going in

But by tomorrow they both will begin

To regret and renege on a bond they have struck

A small price to pay and casual luck

Some lose nothing, some lose a lot

But whatever we have is all we have got

He takes her hand and leads to the room

In half light and silence for their clothes to remove

There’s doubt in her mind but hope in her heart

That this last one of many may be the start

So they wriggle and writhe for an hour or two

But time has no place when two are consumed

They moan and they gasp but they don’t really speak

As no conversation could fit this scene

And tomorrow as always, always comes

As she slips away, he still dumb

He felt the urge just as she felt the need

Now the need to get out, still carrying his seed

Which trickles down her leg and onto her shoe

Onto the pavement and then out of view

Into the gutter and down into a drain

Joining a river and there to remain

There’s no going back and there’s nothing above

It’s lust and loneliness that drives us along

It’s lust and loneliness, but it’s seldom love

Це також

Щось у їхніх очах чи щось у напої

Але як би там не було, вони обидва зупиняються і думають

Немає повернення назад і нічого вище

Це хіть чи самотність, але ніколи не кохання

Вона вдихає, коли він бере ключі

Терміни імені — це масштаб його

Немає виходу, як вони входять

Але до завтра вони обидва почнуться

Пошкодувати й відмовитися від уз, які вони встановили

Невелика ціна й випадкова удача

Хтось втрачає нічого, хтось втрачає багато

Але все, що у нас є, це все, що у нас є

Він бере її за руку й веде до кімнати

У напівсвітлі й тиші, щоб зняти одяг

У її розумі є сумніви, а в серці – надія

Що цей останній із багатьох може початок

Тому вони звиваються й корчаться годину чи дві

Але часу немає місця, коли двоє поглинаються

Вони стогнуть і ахнуть, але насправді не говорять

Оскільки жодна розмова не вписується в цю сцену

І завтра, як завжди, завжди настає

Коли вона вислизає, він все ще німий

Він відчув потяг так само, як відчула потребу

Тепер потрібно вийти, все ще несучи своє насіння

Який стікає по її нозі на черевик

На тротуар, а потім поза полем зору

У жолоб і вниз у каналізацію

Приєднатися до річки і залишитися там

Немає повернення назад і немає нічого вище

Пожадливість і самотність ведуть нас

Це хіть і самотність, але це рідко буває коханням