Slug Dub - The Orb

Thomas: Ahh!

Slugs again!

Narrator: Yes, there were the slugs: babies, mothers and grandmothers,

besides enormous fat great-grandmother slugs, all eating away

at the juicy green leaves.

Maria: Oh Thomas, we must set some traps, some slug traps, and catch

them all.

Narrator: Did those slugs walk into the traps?

No. Not one.

They

just laughed their slimy laughs …

Slugs: Hur hur, hur hur, hur hur, hur hur!

Narrator: … and went on eating the juicy lettuces.

Maria: Oh dearie me, what shall we do?

There’ll be no lettuce left

when little Tim comes home.

Thomas: I know, I’ve got a good idea.

I’ll shoot those varmints!

Maria: Thomas!

Thomas: I will!

I’ll shoot 'em.

Narrator: Thomas crept very carefully up to the lettuce and fired his

little gun.

Thomas:

Narrator: But did the slugs mind?

Slugs: Hur hur!

Narrator: No, not they.

They laughed more than ever in their slimy way …

Slugs: Hur hur, hur hur, hur hur hur!

Narrator: … and they ate up all the peas, and then they turned about

and went on eating the lettuces.

Maria: Thomas, how are you getting on?

We shan’t have any lettuce

left when Tim comes home!

Narrator: They hopped sadly down the long passage into the kitchen of their house.

And then Maria had an idea …

Narrator: The greedy slugs raised their heads to listen.

They waved

their fat bodies joyously and laughed their slimy laugh.

Slugs: Hur hur hur hur!

Here is sweet music at our feast.

Here is sweet music while we eat.

Narrator: And then they laughed again happily in their slimy way …

Slugs: Hur hur hur hur hur hur hur hur!

Narrator: … and went on eating lettuce leaves.

Slugs: Hur hur hur!

Maria: There won’t be even a nibble of lettuce when our

little Tim comes home.

Narrator: Suddenly a voice called out, and up rushed Tim, hopping and

skipping and turning somersaults as he came towards his

father and mother.

Tim: Hello, hello!

I’ve brought a friend to see you.

Ooh — but what’s

the matter?

Maria:

Thomas: The slugs are eating all the lettuce, Tim.

Tim: Oh, is that all?

My friend Thrush has just been wondering if you’d have

meat

for supper, and I said we only had lettuces, didn’t I Thrush?

Mr Thrush: Yes, Tim.

I think I can help you.

If you’d allow me, sir.

Just watch me.

Narrator: He gobbled up the slugs faster than you could count — baby

slugs, mother slugs, grandmother and great-grandmother slugs

— before they had time to take to their slimy heels.

Maria

and Thomas stood and watched in wonder at his huge appetite.

Thomas: Ho ho ho ho ho!

Come and have supper with us whenever you

like, Mr Thrush!

Tim: You’ll always be welcome, Mr Thrush.

Thomas: Yes indeed!

Mr Thrush:

Томас: Ааа!

Знову слимаки!

Оповідач: Так, були слимаки: немовлята, мами та бабусі,

окрім величезних товстих слимаків-прабабусь, які все поїдають

на соковитих зелених листках.

Марія: О, Томасе, ми повинні поставити кілька пасток, кілька пасток для слимаків і зловити

їх усіх.

Оповідач: Ці слимаки зайшли в пастки?

Ні, жодного.

Вони

просто сміялися своїм слизьким сміхом...

Слимаки: Ху, гур, гур, гур, гур!

Оповідач: … і продовжував їсти соковиті листочки салату.

Марія: Ой, любий, що ми будемо робити?

Салату не залишиться

коли маленький Тім повертається додому.

Томас: Я знаю, у мене є гарна ідея.

Я застрелю цих поганців!

Марія: Томас!

Томас: Я буду!

Я застрелю їх.

Оповідач: Томас дуже обережно підкрався до салату і вистрілив зі свого

маленький пістолет.

Томас:

Оповідач: Але слимаки були проти?

Слимаки: Ху гур!

Оповідач: Ні, не вони.

Вони сміялися більше, ніж будь-коли, у свій слизький спосіб...

Слимаки: Гур, гур, гур, гур!

Оповідач: … і вони з’їли весь горох, а потім обернулися

і продовжував їсти листя салату.

Марія: Томасе, як справи?

У нас не буде салату

покинув, коли Тім повертається додому!

Оповідач: вони сумно стрибали довгим коридором до кухні свого будинку.

І тоді у Марії з’явилася ідея…

Оповідач: Жадібні слимаки підняли голови, щоб послухати.

Вони махнули рукою

їхні товсті тіла радісно засміялися своїм слизьким сміхом.

Слимаки: ура ура ура!

Ось солодка музика на нашому святі.

Ось солодка музика, поки ми їмо.

Оповідач: А потім вони знову весело засміялися своїм слизьким способом...

Слимаки: ура ура ура ура ура!

Оповідач: … і продовжував їсти листя салату.

Слимаки: ура ура ура!

Марія: Не буде навіть шматка салату, коли наш

маленький Тім повертається додому.

Оповідач: раптом пролунав голос, і Тім підскочив догори

пропускаючи та повертаючи сальто, коли він підійшов до свого

батько і мати.

Тім: Привіт, привіт!

Я привів до вас друга.

Ой — але що ж

причина?

Марія:

Томас: Слимаки їдять весь салат, Тіме.

Тім: О, це все?

Мій друг Траш щойно поцікавився, чи ви б зробили це

м'ясо

на вечерю, а я сказав, що у нас тільки салати, чи не Дрозд?

Містер Траш: Так, Тіме.

Я думаю, що можу вам допомогти.

Якщо ви дозволите, сер.

Просто спостерігай за мною.

Оповідач: Він з’їв слимаків швидше, ніж ви могли порахувати — крихітко

слимаки, слимаки-матері, слимаки-бабусі та прабабусі

— перш ніж вони встигли встати на свої слизові п’яти.

Марія

а Томас стояв і здивовано дивився на його величезний апетит.

Томас: Хо хо хо хо хо!

Приходьте вечеряти з нами, коли завгодно

наприклад, містер Дрозд!

Тім: Вас завжди чекають, містере Траш.

Томас: Так справді!

Містер Траш: