The Opera - Original Broadway Company of Natasha, Pierre & the Great Comet of 1812

The opera, the opera!

Stop mooning and moaning, we’ll miss the curtain!

Ladies

Welcome to the opera

Bare arms and shoulders

Brilliant uniforms

Pearls and silk

Glittering before our eyes

Feminine envy

A whole crowd of memories

Desires and emotions

Natasha, smooth your gown

Natasha, smooth your gown

Looking in the glass

I see I am pretty

Not a girl anymore

I’ve never felt like this before

Hundreds of eyes

Looking at my bare arms

My bare arms and neck

My bare arms and shoulders

The two remarkably pretty girls

Had not been seen in Moscow in many years

Everybody knew vaguely of Natasha’s engagement

One of the finest matches in all of Russia

Look, there’s Alexey, home from the war at last

He has changed

Dear me, Michael Kirilovich has grown still stouter!

There’s Boris and Julie, engaged

And Anna Mikhaylovna, what a headdress she has on!

And is that Natasha

And is that Natasha

And is that Natasha

They are looking at me

They are talking about me!

They all like me so much

The women envious

The men calming their jealousy

Announcing Fedya Dolokhov

He dominates Moscow’s most brilliant young men

He stands in full view

Well aware he’s attracting attention

Yet as much at ease as though he were in his own room

Dolokhov was in the Caucasus

And he killed the Shah’s brother!

Now all the Moscow ladies are mad about him

Dolokhov the assassin!

Announcing Countess Hélène Bezukhova

The queen of society

Beautiful, barely clothed

Plump bare shoulders, and much-exposed neck

Round which she wears a double string of pearls

Hélène and Dolokhov, arm in arm

Pierre the cuckold sits at home

Pierre the cuckold sits at home

The poor man

No, I am enjoying myself at home this evening

Oh, that neck

Oh, those pearls

So beautiful

What a charming young girl

So enchanting

I blush scarlet

Countess Bezukhova, Pierre’s wife

Have you been here long?

And where is dear Pierre?

He never used to forget us

Yes Pierre, that good man

A little sad, a little stout

He must come visit us

I will implore him to do so

There’s a woman one should stay far away from

Now Natasha

The curtain rises

The curtain rises

Everyone in the boxes and the stalls became silent

All the men, old and young, in uniform and evening dress

All the women in the hall

With gems on their bare flesh

Turned their whole attention

With curiosity to the stage

Two singers perform a scene from an avant-garde opera

It is grotesque and amazing

Grotesque and amazing

I cannot follow the opera

Or even listen to the music

I see painted cardboard

Queerly dressed actors

Moving and singing so strangely in the lights

So false and unnatural

I’m ashamed and amused

And everyone else seems oblivious

Yes everyone feigns delight

And feeling the flood of brilliant lights

The warm perfumed air heated by the crowd

Natasha little by little

Began to pass into a state of intoxication

Oh I’d tickle you all if I could

Oh I’d tickle you all if I could

And then

A rush of cold air

An exceptionally handsome man walked in

With a confident yet courteous air

This was Hélène's brother

Anatole Kuragin

He moved with a swagger

Which would have been ridiculous

Had he not been so good-looking

And though it was the middle of the act

He walked right down the aisle

His sword and spurs jangling

His handsome perfumed head held high

And he looked right at Natasha

Mais charmante

And he took his place in the front row next to Dolokhov

How handsome he is

How intoxicating

In the second act there were tombstones

The moon over the footlights

Horns and contrabass

Black cloaks and daggers in their hands

I turn around again and our eyes meet

He gazes straight into my eyes

He is talking about me

Candles burning

A crimson throne

The Tsar wails a mournful tune

They all wave their arms

And everybody cheers

«Bravo, bravo!»

Every time I look at him

He’s looking at me

Every time I look at him

He’s looking at me

Every time I look at him

A terrible noise, a clatter in the crowd

A storm of chromatic scales and diminished sevenths

With rapturous faces everyone was shouting

Screaming and shouting, «Bravo!»

Bravo, bravo

Bravo, bravo

Bravo, bravo

And then

A rush of cold air

And Anatole entered the box

Опера, опера!

Припиніть нудитись і стогнати, ми пропустимо завісу!

Пані

Ласкаво просимо до опери

Оголені руки і плечі

Блискучі уніформи

Перли та шовк

Блищить перед очима

Жіноча заздрість

Ціла юрба спогадів

Бажання та емоції

Наташа, розглади свою сукню

Наташа, розглади свою сукню

Дивлячись у скло

Я бачу, що я гарна

Вже не дівчина

Я ніколи раніше не відчував такого

Сотні очей

Дивлюсь на мої голі руки

Мої голі руки та шия

Мої оголені руки й плечі

Дві надзвичайно гарні дівчини

Не бачив у Москві багато років

Усі смутно знали про заручини Наташі

Один із найкращих матчів у всій Росії

Подивіться, ось Олексій, нарешті додому з війни

Він змінився

Дорогий, Михайло Кирилович ще потовстіший!

Є Борис і Джулія, заручені

А Анна Михайлівна, який у неї головний убір!

І це Наташа

І це Наташа

І це Наташа

Вони дивляться на мене

Вони говорять про мене!

Я їм усім дуже подобається

Жінки заздрять

Чоловіки вгамують ревнощі

Оголошуючи Федю Долохова

Він домінує над найяскравішими молодими людьми Москви

Він стоїть на повному огляді

Добре розуміючи, що він привертає увагу

Але так само спокійно, як і перебував у своїй кімнаті

Долохов був на Кавказі

І він убив брата шаха!

Тепер усі московські дами без розуму від нього

Долохов вбивця!

Оголошуючи графиню Елену Безухову

Королева суспільства

Красива, ледь одягнена

Пухкі оголені плечі і сильно відкрита шия

Навколо якого вона носить подвійну нитку перлів

Елен і Долохов, рука об руку

Рогоносець П’єр сидить вдома

Рогоносець П’єр сидить вдома

Бідолаха

Ні, сьогодні ввечері я розважаюся вдома

О, та шия

Ох, ці перли

Так гарно

Яка чарівна молода дівчина

Таке чарівне

Я рум’янію червоним

Графиня Безухова, дружина П'єра

Ви давно тут?

А де любий П’єр?

Він ніколи не забував нас

Так, П’єр, цей добрий чоловік

Трохи сумний, трохи товстий

Він повинен прийти до нас у гості

Я буду благати його зробити це

Є жінка, від якої потрібно триматися подалі

Тепер Наташа

Підіймається завіса

Підіймається завіса

Усі в боксах і ларьках затихли

Усі чоловіки, старі й молоді, в уніформі та у вечірніх сукнях

Усі жінки в залі

З дорогоцінними каменями на голій плоті

Звернули всю свою увагу

З цікавістю до сцени

Двоє співаків виконують сцену з авангардної опери

Це гротескно й дивовижно

Гротескний і дивовижний

Я не можу стежити за оперою

Або навіть слухати музику

Я бачу пофарбований картон

Дивно одягнені актори

Так дивно рухаються й співають у світлі

Так фальшиво й неприродно

Мені соромно і весело

А всі інші, здається, забувають

Так, усі вдають захоплення

І відчуваючи повінь блискучих вогнів

Тепле ароматне повітря, нагріте натовпом

Наташа помалу

Почав переходити в стан сп’яніння

О, я б лоскотав вас усіх, якби міг

О, я б лоскотав вас усіх, якби міг

І потім

Наплив холодного повітря

Увійшов виключно красивий чоловік

З впевненим, але ввічливим виглядом

Це був брат Елен

Анатоль Курагін

Він рухався з чванством

Що було б смішно

Якби він не був таким гарним

І хоча це була середина дії

Він пройшов прямо по проходу

Його меч і шпори брязкають

Його гарна надушена голова високо піднята

І він подивився просто на Наташу

Mais charmante

І він зайняв своє місце у першому ряду поруч із Долоховим

Який він гарний

Як п'янить

У другій дії були надгробки

Місяць над ліхтарями

Горни і контрабас

У їхніх руках чорні плащі й кинджали

Я знову обертаюся, і наші погляди зустрічаються

Він дивиться мені  прямо в очі

Він говорить про мене

Горять свічки

Багряний трон

Цар плаче скорботну мелодію

Усі махають руками

І всі вітають

«Браво, браво!»

Кожен раз, коли я дивлюся на нього

Він дивиться на мене

Кожен раз, коли я дивлюся на нього

Він дивиться на мене

Кожен раз, коли я дивлюся на нього

Страшний шум, брязкіт у натовпі

Буря хроматичних гами та зменшених септок

З захопленими обличчями всі кричали

Крик і крик: «Браво!»

Браво, браво

Браво, браво

Браво, браво

І потім

Наплив холодного повітря

І Анатоль увійшов у ложу