Letters - Original Broadway Company of Natasha, Pierre & the Great Comet of 1812

In nineteenth-century Russia, we write letters

We write letters

We put down in writing

What is happening in our minds

Once it’s on the paper, we feel better

We feel better

It’s like some kind of clarity

When the letter’s done and signed

Dear Andrey

Dear old friend

How goes the war?

Do we march on the French splendidly?

Do our cannons crack and cry?

Do our bullets whistle and sing?

Does the air reek with smoke?

I wish I were there

With death at my heels

Dolokhov is recovering

He will be all right, the good man

And Natasha is in town

Your bride to be, so full of life and mischief

I should visit

I hear she is more beautiful than ever

How I envy you and your happiness

Here at home I drink and read and drink and read and drink

But I think I’ve finally found it

What my heart has needed

For I’ve been studying the Kabal

And I’ve calculated the number of the beast

It is Napoleon!

Six hundred three score and six

And I will kill him one day

He’s no great man

None of us are great men

We’re caught in the wave of history

Nothing matters

Everything matters

It’s all the same

Oh, if only I could not see «it»

This dreadful, terrible «it»

In nineteenth-century Russia, we write letters

We write letters

We put down in writing

What is happening in our minds

Dear Andrey—

What more can I write

After all that has happened?

What am I to do if I love him and the other one too?

Must I break it off?

These terrible questions

I see nothing but the candle in the mirror

No visions of the future

So lost and alone

And what of Princess Mary?

Dear Natasha

I am in deep despair at the misunderstanding there is between us

Whatever my father’s feelings might be

I beg you to believe that I cannot help loving you

He is a tired old man and must be forgiven

Please, come see us again

Dear Princess Mary—

Oh, what am I to write!

How do I choose?

What do I do?

I shall never be happy again

These terrible questions

I’m so alone here

So alone in here

And I see nothing

I see nothing but the candle in the mirror

No visions of the future

So lost and alone

In nineteenth-century Russia, we write letters

We write letters

We put down in writing

What is happening in our minds

Dear Natalie

A love letter

A love letter

A love letter

A letter from him, from the man that I love

A letter which I composed

A love letter

A love letter…

Natalie, Natalie, Natalie

I must love you or die

Natalie, Natalie, Natalie

If you love me, say yes

And I will come and steal you away

Steal you out of the dark

Natalie, Natalie, Natalie

I want nothing more

Natalie, Natalie, Natalie

I must love you or die

Natalie, Natalie, Natalie

If you love me, say yes

And I will come and steal you away

Steal you out of the dark

Natalie, Natalie, Natalie

I want nothing more

Just say yes

Just say yes

Just say yes

Yes, yes, I love him

How else could I have his letter in my hand?

I read it twenty times

Thirty times, forty times!

Each and every word

I love him, I love him

У Росії ХІХ століття ми пишемо листи

Пишемо листи

Ми записуємо письмово

Що відбувається в нашому розумі

Як тільки це буде на папері, ми почуваємось краще

Ми почуваємось краще

Це ніби якась ясність

Коли лист готовий і підписаний

Шановний Андрій

Любий старий друже

Як проходить війна?

Чи чудово ми маршуємо на французів?

Хіба наші гармати тріщать і плачуть?

Наші кулі свистять і співають?

Чи пахне повітря димом?

Я хотів би бути там

Зі смертю за мною

Долохов одужує

З ним все буде добре, молодець

А Наташа в місті

Твоєю нареченою бути, такою сповненою життя та пустощів

Я повинен відвідати

Я чув, що вона гарніша, ніж будь-коли

Як я заздрю ​​вам і вашому щастю

Тут вдома я п’ю, читаю, п’ю, читаю і п’ю

Але я думаю, що нарешті знайшов це

Те, що потрібно моєму серцю

Бо я вивчав Кабал

І я підрахував кількість звіра

Це Наполеон!

Шістсот три бали шість

І я вб’ю його одного дня

Він не велика людина

Ніхто з нас не є великими людьми

Ми потрапили в хвилю історії

Ніщо не має значення

Усе має значення

Це все однаково

Ох, якби я не бачив «це»

Це жахливе, жахливе «це»

У Росії ХІХ століття ми пишемо листи

Пишемо листи

Ми записуємо письмово

Що відбувається в нашому розумі

Шановний Андрій -

Що ще я можу написати

Після всього, що сталося?

Що мені робити, якщо я люблю його та іншого?

Я повинен розірвати це ?

Ці жахливі питання

Я не бачу нічого, крім свічки в дзеркалі

Немає бачення майбутнього

Так втрачений і самотній

А як же принцеса Марія?

Шановна Наташа

Я в глибокому розпачі через непорозуміння, яке між нами

Якими б не були почуття мого батька

Я прошу повірити, що я не можу не любити тебе

Він втомлений старий, і його потрібно пробачити

Будь ласка, завітайте до нас знову

Шановна княжна Мері -

Ой, що мені написати!

Як вибирати?

Що я роблю?

Я ніколи більше не буду щасливий

Ці жахливі питання

Я тут такий самотній

Так самотній тут

І я нічого не бачу

Я не бачу нічого, крім свічки в дзеркалі

Немає бачення майбутнього

Так втрачений і самотній

У Росії ХІХ століття ми пишемо листи

Пишемо листи

Ми записуємо письмово

Що відбувається в нашому розумі

Шановна Наталі

Любовний лист

Любовний лист

Любовний лист

Лист від нього, від чоловіка, якого я люблю

Лист, який я написав

Любовний лист

Любовний лист…

Наталі, Наталі, Наталі

Я повинен полюбити тебе або померти

Наталі, Наталі, Наталі

Якщо ти мене любиш, скажи так

І я прийду і викраду тебе

Викрасти вас із темряви

Наталі, Наталі, Наталі

Я нічого більше не хочу

Наталі, Наталі, Наталі

Я повинен полюбити тебе або померти

Наталі, Наталі, Наталі

Якщо ти мене любиш, скажи так

І я прийду і викраду тебе

Викрасти вас із темряви

Наталі, Наталі, Наталі

Я нічого більше не хочу

Просто скажи так

Просто скажи так

Просто скажи так

Так, так, я його люблю

Як інакше я міг мати його лист у руці?

Я прочитав двадцять разів

Тридцять разів, сорок разів!

Кожне слово

Я люблю його, я люблю його