The Marvelous Toy - The Irish Rovers

When I was just a wee little lad full of health and joy,

My father homeward came one night and gave to me a toy.

A wonder to behold, it was, with many colors bright,

And the moment I laid eyes on it it became my heart’s delight.

It went «zip"when it moved and «bop"when it stopped,

And «whirr"when it stood still.

I never knew just what it was and I guess I never will.

The first time that I picked it up, I had a big surprise,

For right on its bottom were two big buttons that,

Looked like big green eyes.

I first pushed one and then the other, and then I twisted its lid,

And when I set it down again, this is what it did:

It first marched left and then marched right,

And then marched under a chair.

And when l looked where it had gone, it wasn’t even there.

I started to sob and my daddy laughed, for he knew that I would find,

When l turned around, my marvelous toy, chugging from behind.

Well, the years have gone by too quickly, it seems,

I have my own little boy.

And yesterday I gave to him my marvelous little toy.

His eyes nearly popped right out of his head,

And he gave a squeal of glee.

Neither one of us knows just what it is,

But he loves it, just like me.

It still goes «zip"when it moves, «bop"when it stops,

And «whirr"when it stands still.

I never knew just what it was,

And I guess I never will.

I never knew just what it was,

And I guess I never will.

Коли я був лише маленьким хлопчиком, повним здоров’я та радості,

Одного вечора мій батько прийшов додому і дав мені іграшку.

Дивно бачити, це було з багатьма яскравими кольорами,

І в той момент, коли я побачила це , це стало моєю радістю.

Він перейшов «zip», коли рухнувся, і «bop», коли зупинився,

І «гуркотіло», коли він зупинився.

Я ніколи не знав, що це таке, і, здається, ніколи не буду.

Коли я вперше взяв його в руки, мене чекав великий сюрприз,

Справа внизу були дві великі кнопки,

Виглядав як великі зелені очі.

Я спершу натиснув одну, потім іншу, а потім покрутив її кришку,

І коли я встановив знову, він робив ось що:

Він спершу пройшов ліворуч, а потім – праворуч,

А потім марширував під кріслом.

І коли я подивився, куди це поділося, це навіть не було.

Я почав ридати, а мій тато засміявся, бо він знав, що я знайду,

Коли я обвернувся, моя чудова іграшка хихкала ззаду.

Ну, здається, роки пролетіли дуже швидко,

У мене є власний маленький хлопчик.

А вчора я подарував йому свою чудову маленьку іграшку.

Його очі мало не вилізли з голови,

І він видав радісно.

Ніхто з нас не знає, що це таке,

Але йому це подобається, як і мені.

Він все ще працює «zip», коли рухається, «bop», коли зупиняється,

І «гуркотить», коли він стоїть на місці.

Я ніколи не знав, що це таке,

І, мабуть, ніколи не буду.

Я ніколи не знав, що це таке,

І, мабуть, ніколи не буду.