Dunluce Castle - The Irish Rovers

Once upon a time in Ireland, stood a castle proud and free,

On the stormy coast of Antrim, high above the Irish Sea.

Lords and ladies gathered nightly, in the great hall of the king,

Bread and meat and wine did flow, bards would play and poets sing.

McDonald was a chieftain bold, who dwelled in Dunluce with his clan,

Safe from ships upon the ocean, and from raiders on the land.

There he ruled for many years, for Ulster was his wide domain,

Many tried to conquer him, and many men have died in vain.

Dunluce castle fell to no man, sword, or pike, or cannon ball,

Roving clans or Spanish foeman, Dunluce stood against them all.

When a fleet of Spanish raiders sailed across the raging main,

Sure that victory was at hand and glory for the king of Spain.

McDonald met them with full storm, and loudly did the cannons roar,

The tide of Spain was turned away and vanished from the Irish shore.

Then one night a storm came in and loudly did the north wind blow,

Walls of stone came crumblin' down and fell into the sea below.

Fate was cruel as many souls were lost against the raging might,

Nature did what no man could on a dark and stormy night.

Dunluce castle fell to no man, sword, or pike, or cannon ball,

Roving clans or Spanish foeman, Dunluce stood against them all.

Колись в Ірландії стояв замок гордий і вільний,

На бурхливому узбережжі Антріма, високо над Ірландським морем.

Лорди та леді збиралися щовечора у великому залі короля,

Хліб, м’ясо і вино текли, барди грали, а поети співали.

Макдональд був сміливим вождем, який мешкав у Данлюсі зі своїм кланом,

У безпеці від кораблів в океані та від рейдерів на землі.

Там він керував багато років, бо Ольстер був його широким володінням,

Багато людей намагалися здобути його, і багато людей загинули марно.

Замок Данлюс не впав нікому, мечу, чи щуці, чи гарматному ялу,

Бродячі клани або іспанський ворог, Данлюс протистояв їм усіх.

Коли флот іспанських рейдерів проплив через шалений магістраль,

Впевнений, що перемога була поруч і слава для короля Іспанії.

Макдональд зустрів їх повним штормом, і гучно заревіли гармати,

Іспанська хвиля була відвернута і зникла з ірландського берега.

Одного разу вночі налетіла буря, і гучно подув північний вітер,

Кам’яні стіни розсипалися і впали в море внизу.

Доля була жорстока, бо багато душ загинуло від лютої сили,

Природа зробила те, що не змогла жодна людина в темну й бурхливу ніч.

Замок Данлюс не впав нікому, мечу, чи щуці, чи гарматному ялу,

Бродячі клани або іспанський ворог, Данлюс протистояв їм усіх.