Hirem Pawnitof / Fairies Hornpipe - The Incredible String Band

It’s of a famous highwayman a story I will tell

His name was Hirem Pawnitof, in bread street he did dwell

Through all the storms of his career few troubles he had missed

His tale was wrote from ear to ear, and he looked like this:

Throughout the land his gallant band in many a song did star

With Biceps dead, and Pretty Boy fled, and Boothill claimed Bill Star

Though the best are gone, he still rides from Leeds to Carter Bar

Weedy and few his motley crew

And here they are:

His purse was lined with empty air, his wherewithall was low

The last good swag to pad his lag was 40 years ago

His motley band were out of hand, their breakfast they had missed

Then travellers two hove into view

And he challenged them like this.

The stranger turned to his lady fair

A smile played on his lips

What’s the deal, are they for real

they’ve been taking too many trips

No gold need we, we travel free, here’s something we won’t miss

A treasure map from Gabby the Flap

And he gave it him like this:

His glasses perched upon his nose the map he carefully sussed

Each robber’s eye filled with surprise, there’s gold in it for us

The strangers waved the band goodbye but they did not see them go

Hirem got his compass out, said follow me lads, Westard Ho

Then had not gone but 20 yards when a pieman they did spy

They smacked their lips with hunger keen — my kingdom for a pie

The peddlar twinkled once or twice

Not one word did he say

With snake-like eyes he shouted 'pie'

and he struck him on the head with the tray

At that moment Hirem Pawnitof attained enlightenment.

Come on said Hirem laughing much

Let’s see what’s down this road

His troop were dropping, wearily stooping

men of no fixed a bode

Just then a milkmaid Hirem spied

their hearts were filled with bliss

Like long lost friends who meet again

they fondly kissed like this

I need a man around the place

the milkmaid breathed with charm

And Hirem twirled his long mustache and took her by the arm

The last we heard they all lived there

doing what the law allows

They all ate breakfast every day, happily growing cows.

Я розповім історію про відомого розбійника з шосе

Його звали Хірем Паунітоф, на хлібній вулиці він жив

Через усі бурі кар’єри він пропустив декілька неприємностей

Його казку писали від вуха до вуха, і він виглядав так:

По всій землі зіграла його відважна група в багатьох піснях

З мертвим біцепсом, і Pretty Boy втік, а Бутхіл забрав Білла Стар

Хоча найкращі пішли, він досі їздить з Лідса до Картер-бару

Weedy і небагато його строкатого екіпажу

І ось вони:

Його гаманець був заповнений порожнім повітрям, а кошти в нього було мало

Останній гарний хабар, щоб заповнити його відставання, був 40 років тому

Його різнокольоровий гурт був не в руках, їхній сніданок вони пропустили

Потім у поле зору з’являються двоє мандрівників

І він кинув їм такий виклик.

Незнайомець звернувся до своєї прекрасної жінки

На його устах заграла посмішка

У чому справа, чи вони справжні

вони зробили занадто багато подорожей

Нам не потрібне золото, ми мандруємо безкоштовно, ось те, чого ми не пропустимо

Карта скарбів від Gabby The Flap

І він дав йому це так:

Його окуляри присіли йому на ніс карту, яку він обережно вивчив

Око кожного розбійника сповнене здивування, у ньому є золото для нас

Незнайомці помахали групі на прощання, але вони не побачили, як вони пішли

Хірем дістав компас і сказав: «Ідіть за мною, хлопці, Вестард Хо».

Потім пройшли лише 20 ярдів, коли вони підгледіли п’ємана

Вони цмокнули губами від гострого голоду — моє королівство на пиріг

Розносник блимнув раз чи двічі

Він не сказав жодного слова

Змієподібними очима він кричав "пиріг"

і він вдарив його по голові підносом

У цей момент Хірем Паунітов досяг просвітлення.

Ну, — сказав Хірем, багато сміючись

Давайте подивимося, що на цьому шляху

Його військо скидалося, втомлено зхилившись

чоловіки без фіксованого тіла

Якраз тоді доярка Хірем підгледіла

їхні серця були сповнені блаженства

Як давно втрачені друзі, які зустрічаються знову

вони так залюбки цілувалися

Мені потрібен чоловік поруч

— чарівно дихнула доярка

А Хірем закрутив довгі вуса й узяв її під руку

Востаннє ми чули, що всі вони там жили

робити те, що дозволяє закон

Усі вони щодня снідали, щасливо вирощуючи корів.