Death And Hell - The Highwaymen

She stepped down from her carriage,

At Ten Vermillon Street.

I took off my roustabout,

And slung it at her feet.

We went into her parlor,

And she cooled me with her fan,

But said, «I'll go no further,

With a fantasy-makin' man.»

I said, «I'd walk on the Ponchatrain,

For what you have today.»

Just a drink from your deep well,

And I’ll be on my way.

She laughed and heaven filled the room.

Said, «This I give to you,

This body’s wisdom is the flesh,

But here’s a thing or two.

«Death and hell are never full.

And neither are the eyes of men.

Cats can fly from nine stories high.

And pigs can see the wind.»

She let me make my pallet,

In the moonlight on the floor.

Just outside of paradise,

But right in hell’s back door.

The image of her nibbled,

At the eye of my soul.

My dreams were a hurricane,

And quite out of control.

Then her voice came through the storm,

It’s more than flesh I deal.

And you will have to pay,

For any wisdom that you steal

I woke to tinted windows,

In lavender and red.

The first station of the cross,

Is just above my head.

I awoke to gargoyles,

And a hard bench for my bed

Jesus Christ and Pontias Pilate,

Were just above my head.

Death and hell are never full.

And neither are the eyes of men.

Cats can fly from nine stories high.

And pigs can see the wind.

Вона зійшла зі своєї карети,

На Ten Vermillon Street.

Я зняв русту,

І кинув його до її ноги.

Ми зайшли в її кімнату,

І вона охолодила мене своїм віялом,

Але сказав: «Я не піду далі,

З чоловіком, який створює фантазії».

Я сказав: «Я б пішов на Пончатрейн,

За те, що маєш сьогодні».

Просто напій із твого глибокого колодязя,

І я буду в дорозі.

Вона засміялася, і небо наповнило кімнату.

Сказав: «Це я даю тобі,

Мудрість цього тіла — плоть,

Але ось що-небудь.

«Смерть і пекло ніколи не бувають повними.

І не очі чоловіків.

Кішки можуть літати з дев’яти поверхів.

І свині бачать вітер».

Вона дозволила мені зробити мій піддон,

У місячному сяйві на підлозі.

За межами раю,

Але прямо в задніх дверях пекла.

Її зображення погризли,

В оці моєї душі.

Мої мрії були ураганом,

І зовсім вийшли з-під контролю.

Тоді її голос пролунав крізь шторм,

Це більше, ніж плоть, яку я маю на увазі.

І вам доведеться сплатити,

За будь-яку мудрість, яку ти вкрадеш

Я прокинувся від тонованих вікон,

У лавандовому та червоному.

Перша хресна станція,

Просто над моєю головою.

Я прокинувся від горгулій,

І тверда лава для мого ліжка

Ісус Христос і Понтій Пілат,

Були просто над моєю головою.

Смерть і пекло ніколи не бувають повними.

І не очі чоловіків.

Кішки можуть літати з дев’яти поверхів.

І свині бачать вітер.