Architects of Melancholic Apocalypse - The Chasm

I had tortured myself with great torments of elder times

But bitterness and fatality didn’t come alone…

The elements of utter horror beyond all the past horros

Behind fathomless echoes of forlon prosperity

Let the ravens be cursed like my traitor fate has ever been

Summon the dismal blessing of memories

These desolate lunar-like hills, my only one rest and peace

Summon the dismal blessing of memories

Decrepit ruins of a dream lost and forgotten

Agony from centuries, past and future

Coldness runs in every tear of sorrow

The last tower, hall of vengeance

Catacombs of pain, my funeral request…

Once again lying dormant into this pyramid of pain

The refuge for this soul possessed by grief

Fading into the shades of this necropolis

I’m the last son of the spectral Mictlan

Я мучив себе великими муками старих часів

Але гіркота і фатальність прийшли не самі...

Елементи повного жаху за межами всіх минулих жахів

Позаду бездоганного відлуння форлонського процвітання

Хай будуть прокляті ворони, як моя зрадницька доля

Викликайте жахливе благословення спогадів

Ці безлюдні, схожі на місячні пагорби, мій єдиний спокій і спокій

Викликайте жахливе благословення спогадів

Старі руїни втраченої й забутої мрії

Агонія із століть, минулого і майбутнього

Холод протікає в кожній сльозі печалі

Остання вежа, зала помсти

Катакомби болю, моє прохання про похорон…

Знову дрімаючи в цій піраміді болю

Притулок для цієї душі, одержимої горем

Зникаючи в тіні цього некрополя

Я останній син примарного Міктлана