Still In Saigon - The Charlie Daniels Band

'Got on a plane in Fresco and got off in Vietnam.

I walked into a different world, the past forever gone.

I could have gone to Canada or I could have stayed in school.

But I was brought up differently.

I couldn’t break the rules.

Thirteen months and fifteen days, the last ones were the worst.

One minute I kneel down and pray And the next I stand and curse.

No place to run to where I did not feel that war.

When I got home I stayed alone and checked behind each door.

Still in Saigon… Still in Saigon

I am Still in Saigon in my mind!

The ground at home was covered with snow.

And I was covered in sweat.

My younger brother calls me a killer and My daddy calls me a vet.

Everybody says that I’m someone else That I’m sick and there’s no cure.

Damned if I know who I am.

There was only one place I was sure…

When I was

Still in Saigon… Still in Saigon.

I am Still in Saigon… in my mind!

Every summer when it rains, I smell the jungle, I hear the planes.

I can’t tell no one I feel ashamed.

Afraid someday I’ll go insane.

That’s been ten long years ago and time has gone on by.

But now and then I catch myself… Eyes searchin through the sky.

All the sounds of long ago will be forever in my head.

Mingled with the wounded’s cries and the silence of the dead…

Cause I’m

Still in Saigon… Still in Saigon

I am still in Saigon… in my mind!

«Сів у літак у Фреско, а вийшов у В’єтнамі.

Я потрапив у інший світ, минуле назавжди минуло.

Я міг поїхати в Канаду або залишитися в школі.

Але мене виховували по-іншому.

Я не міг порушити правила.

Тринадцять місяців і п’ятнадцять днів, останні були найгіршими.

Одну хвилину я стаю на коліна й молюся, а наступної стаю й проклинаю.

Немає куди втекти де де я не відчував тієї війни.

Повернувшись додому, я залишився сам і перевірив усі двері.

Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні

Я все ще у Сайгоні в думці!

Земля в будинку була вкрита снігом.

І я був у поту.

Мій молодший брат називає мене вбивцею, а тато ветеринаром.

Усі кажуть, що я хтось інший, що я хворий і немає ліків.

Проклятий, якщо я знаю, хто я.

Було лише одне місце, в якому я був упевнений…

Коли я був

Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні.

Я все ще в Сайгоні… у моїй думці!

Кожного літа, коли йде дощ, я чую запах джунглів, я чую літаки.

Я не можу нікому сказати, що мені соромно.

Боюся, що колись я збожеволію.

Це було десять довгих років тому, і час минає.

Але час від часу я ловлю себе… Очі шукають у небі.

Усі звуки давно минулого назавжди залишаться в моїй голові.

Змішані з криками поранених і тишею мертвих…

Тому що я

Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні

Я все ще у Сайгоні… у моїй думці!