Necropolis - The Black Dahlia Murder

Father, I know that you’ve witnessed a darkness in me

'Twas spawned in shadows of the old gallow’s tree

I’m but a sad, depraved reflection of our inhumanity

The warped exaggeration of the lost and darkest of dreams

Bring forth a wrath of cleansing fire

Here now in mankind’s bleakest hour

Born of a casket, I’m the heir to a corpse

I’ve eyes that see maggots through the thin flesh they bore

I shall bloody my hands 'til the last breath be torn from me

So blindly we walk the winds of these plagued streets

Dead, the once feeling part of me

O lord divine, please break this silence

Destroy your race of faceless liars

At the edge of existence

We the clays of intention have ripened in your image

Ah, the binds of tradition

Your archaic deception numbs our empty beings

City that sleeps on a million graves

In a world full of hatred, to fear enslaved

Countless;

the dead slaughtered in your name

Not an utter of your voice have you once repaid

No above, no below, just a man letting go

When all my earthly desire is disowned

No screaming sirens should sound

No revelations profound

Simply lowered into the ground

That’s just what I’ll be, dead in the dirt

So blindly we walk the winds of these plagued streets

Dead, the once feeling part of me

Bring forth a wrath of cleansing fire

Here now in mankind’s bleakest hour

O lord divine, please break this silence

Destroy your race of faceless liars

Necropolis

Отче, я знаю, що ти був свідком темряви в мені

Він з’явився в тіні старої шибениці

Я лише сумне, розбещене відображення нашої нелюдяності

Викривлене перебільшення втрачених і найтемніших снів

Викликати гнів очисного вогню

Тут зараз, у найстрашнішу годину людства

Народжений з крини, я спадкоємець трупа

У мене очі, які бачать опаришів крізь тонку плоть, яку вони мали

Я буду окривати свої руки, поки останній подих не буде вирваний з мене

Так наосліп ми ходимо по вітрам ціх уражених вулицями

Мертвий, колись відчуваючи себе частиною мене

Господи Божественний, будь ласка, поруште цю тишу

Знищити свою расу безликих брехунів

На краю існування

Ми глини намірів визріли у твоєму образі

Ах, узи традиції

Ваш архаїчний обман заціпеніє наші порожні істоти

Місто, яке спить на мільйонних могилах

У світі, повному ненависті, страху в рабстві

Безліч;

мертвих, зарізаних на твоє ім’я

Ви не погасили жодного голосу

Ні зверху, ні внизу, просто чоловік відпускає

Коли відкинуться всі мої земні бажання

Сирени, які кричать, не повинні звучати

Ніяких глибоких одкровень

Просто опускають у землю

Саме таким я буду мертвим у бруді

Так наосліп ми ходимо по вітрам ціх уражених вулицями

Мертвий, колись відчуваючи себе частиною мене

Викликати гнів очисного вогню

Тут зараз, у найстрашнішу годину людства

Господи Божественний, будь ласка, поруште цю тишу

Знищити свою расу безликих брехунів

Некрополь