The Avenue - Orchestral Manoeuvres In The Dark

We’re strolling down the avenue, our fathers have before

To the left is just a vacant smile, to the right, the open door

I’ve never loved for more than this, it never was my style

Again, we lie for gratitude.

Again, it’s not worth while

So arm and arm we carry on, though heaven’s not a mile

The secret is to fantasize, the secret is to smile…

Ми гуляємо по проспекту, як раніше ходили наші батьки

Ліворуч проста порожня посмішка, праворуч відчинені двері

Я ніколи не любив більше, ніж це, це ніколи не було моїм стилем

Знову ми брешемо на знак подяки.

Знову ж таки, не варто

Тож руки й руки ми продовжуємо, хоча до неба немає й милі

Секрет — фантазувати, секрет — посміхатися…