Tengo Que Irme - Charly Efe & Loren D feat. Los Chikos del Maiz, Charly Efe, Loren D

Había que volver como las golondrinas

Dispuestos a joder, tenemos tu medicina

La toma del poder y beber es nuestra meta

Escapar de la rutina y de las etiquetas

Como la de poeta yo solo junto palabras

O reflexiono, hago mis cábalas

Nuevo tema juntos la liamos

El que tiene muchos vicios vicios tiene muchos amos

Llegó el verano de nuevo y tú soñando con ese Bugatti

Con vinos caros, con la isla de Capri

Eres soldado no capi, eres de abajo no de arriba

Buscas trabajo y nada te motiva

Quieres escapar, no vivir de rodillas

Pero no tienes cara de Ernesto Guevara, ¿lo pillas?

Quieres brillar pero te han cortado la luz

Quieres pillar y el camello no te fía

Y vuelves a contar las monedas en tu bolsillo:

Algún cabrón en alguna parte se está llevando lo mío

Horizonte sombrío, belleza muerta

Carente de mitos, de relatos y certezas, gritos

Manis, litros, tiempo de cerezas

Sueñas con Pinto, con Río y no has salido de Hortaleza

Quieres escapar

De todo lo que te disgusta

De tanto malestar, de tanta angustia

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Con los Chikos soy la cura del desastre

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Ya no corro el riesgo de encontrarte

Soy un desfile de amores lejanos

Mi vida empieza cuando arranca este neumático

Cómo explicarte que yo siempre estoy aquí en mí

Entre tinieblas que no me dejan vivir

Mi rostro es una capa de vida y de muerte

Moriré bohemio y loco aunque sea de hambre

Acorralado por mis miedos y la existencia soy mi propio Dios

Mis dogmas y mi ciencia

A kilómetros de mis compis los añoro

Aquel tiempo en que éramos jóvenes ansiosos

Los metros son como amantes silenciosos

Pierdes uno y sufres en vano hasta que llega otro

Arañazos de piel roja, otras caricias

Quedarán marcadas en tu espalda tibia

Estabas fría, yo la cagué con los mensajes

Desesperación de un jueves perdiendo el norte

Y no puedo perdonarte

Jugando a ser feliz, no sabes

Palabras como sables en este escondite

Me codeo con la élite y preguntan por tu nombre

Yo aislado de todo en este bunker

Tengo que irme, carreteras urgentes

Búscame en el manto de terribles visiones

Es todo lo que sé cuando salgo a buscarte

En mis ojos mercromina y desinfectante

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Con los Chikos soy la cura del desastre

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Ya no corro el riesgo de encontrarte

Sí, tengo que irme

Que no aguanto ni un segundo más esas miradas tristes

Esos estómagos famélicos de sueños y esperanzas

De esos que para nadie existen

Culparé la frontera, nostalgia y carretera

En busca del futuro que mi país me niega

Buscando ganar unas monedas

Para ayudar alimentar al familiar que atrás se queda

Y que no llore papá

Que no aguanta ni un segundo más sin trabajar

Son 3 años ya con el peso de la culpa

Sintiendo que no volverá a ser útil nunca

Y todo se vuelve tan duro

Vivir con pesar el presente y con miedo al futuro

Y cada día es una loza encima de este agujero

Que se va acabando con cada frase

De: ya te llamaremos

Pero no, no es tiempo de llorar

Es tiempo de luchar porque si no estás perdido

Es tiempo de gritar

Y si hoy tiene que llorar que sean esos malnacidos

Respiro y para mí ya es suficiente

Volveremos y venceremos como Allende

Con la cabeza bien alta y sonriente

Siempre nadando contra la corriente

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Con los Chikos soy la cura del desastre

Tengo que irme, tengo que dejarte

Demos un réquiem por los trenes ya es muy tarde

Déjame intacto como en los carretes

Ya no corro el riesgo de encontrarte

Треба було повертатися, як ластівки

Готовий до ебать, ми отримали ваші ліки

Взяти владу і випити – наша мета

Втеча від рутини та ярликів

Як і поет, я лише складаю слова

Або я розмірковую, роблю свої розрахунки

Нову тему разом ми зіпсуємо

Хто має багато вад, той має багато господарів

Знову прийшло літо, і ти мрієш про той Bugatti

З дорогими винами, з островом Капрі

Ти солдат, а не капі, ти знизу, а не згори.

Ви шукаєте роботу і ніщо не мотивує вас

Ви хочете втекти, а не жити на колінах

Але у вас немає обличчя Ернесто Гевари, ви розумієте?

Ви хочете сяяти, але вони вимкнули світло

Хочеш зловити, а верблюд тобі не довіряє

А ти знову рахуєш монети в кишені:

Моє десь забирає якийсь дурень

Похмурий горизонт, мертва краса

Позбавлені міфів, історій та визначеності, криків

Арахіс, літри, час вишні

Ви мрієте про Пінто, про Ріо, і ви не покинули Хорталезу

ти хочеш втекти

про все, що тобі не подобається

Від такого дискомфорту, від такої муки

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

З Чіко я ліки від лиха

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

Я більше не ризикую зустрітися з тобою

Я парад далеких кохань

Моє життя починається, коли запускається ця шина

Як пояснити тобі, що я завжди тут, у собі

Між темрявами, що не дають мені жити

Моє обличчя — це шар життя і смерті

Я помру богемним і божевільним навіть від голоду

Загнаний у кут своїми страхами та існуванням, я сам собі Бог

Мої догми і моя наука

За кілометри від друзів я сумую за ними

Той час, коли ми були молодими небайдужими

Метро як тихі коханці

Одного втрачаєш і даремно страждаєш, поки не прийде інший

Червоні подряпини шкіри, інші ласки

Вони будуть відмічені на вашій теплій спині

Ти був холодний, я зіпсувався з повідомленнями

Відчай у четвер втратив північ

І я не можу тобі пробачити

Грати, щоб бути щасливим, ти не знаєш

Слова як шаблі в цій схованці

Я стикаюся з елітою, і вони запитують твоє ім’я

Я ізольований від усього в цьому бункері

Треба їхати, невідкладні дороги

Шукай мене в плащі страшних видінь

Це все, що я знаю, коли виходжу шукати тебе

В моїх очах меркромін і дезінфікуючий засіб

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

З Чіко я ліки від лиха

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

Я більше не ризикую зустрітися з тобою

так, я маю йти

Я більше не можу терпіти цих сумних поглядів

Ті голодні шлунки мрій і надій

З тих, що не існують ні для кого

Я звинувачую кордон, ностальгію і дорогу

У пошуках майбутнього, яке мені відмовляє моя країна

Хочеться заробити кілька монет

Щоб допомогти прогодувати родича, який залишився

І не плач тато

Це не може тривати ні секунди без роботи

Минуло вже 3 роки з вагою провини

Відчуття, що більше ніколи не стане в нагоді

І все стає так важко

Жити з жалем теперішнім і зі страхом перед майбутнім

І кожен день — плитка на вершині цієї ями

Це закінчується з кожним реченням

Від: ми вам зателефонуємо

Але ні, зараз не час плакати

Настав час боротися, тому що якщо ти не загубився

Пора кричати

А якщо сьогодні доведеться плакати, то нехай це будуть ті виродки

Я дихаю і мені цього достатньо

Ми повернемося і переможемо, як Альєнде

З високо піднятою головою і посміхається

Завжди пливе проти течії

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

З Чіко я ліки від лиха

Я маю йти, я маю залишити тебе

Давайте влаштуємо панахиду за потягами, вже пізно

Залиш мене цілим, як на барабанах

Я більше не ризикую зустрітися з тобою