Надвое - Танцы Минус

Море клокочет.

Берег пустует.

Рядом со мною кто-то танцует…

Мир однополярных холодных магнитов —

Сплошные бодания, сплошные гамбиты…

Тебе ли?

Ты — золото.

Сама — привидение,

Ты дышишь и слышишь в другом измерении…

Ты не удивляешься моим предсказаниям.

И где-то слева во мне…

Сердце болит… Сердце тоскует.

Нет ничего, чем мы рискуем.

Нет никого на наших рисунках —

Одни лишь весна, небо и утро…

Самое главное, ожесточённое —

Делится надвое на два делённое!

Снова невидимый, снова заплаканный,

И где-то слева во мне…

Сердце болит… Сердце тоскует.

Нет ничего, чем мы рискуем.

Нет никого на наших рисунках —

Одни лишь весна, небо и утро…

Всё, что глаза мне твои говорили —

А губы молчали, кривили, тупили.

Разорванный надвое, плыву по течению…

А сердце болит… Сердце тоскует.

Нет ничего, чем мы рискуем.

Нет никого на наших рисунках —

Одни лишь весна, небо и утро…

Море клекоче.

Берег пустує.

Поряд зі мною хтось танцює…

Світ однополярних холодних магнітів

Суцільні бачення, суцільні гамбіти.

Тобі?

Ти - золото.

Сама — привид,

Ти дихаєш і чуєш в іншому вимірі…

Ти не дивуєшся моїм передбаченням.

І десь ліворуч у мені...

Серце болить... Серце тужить.

Немає нічого, чим ми ризикуємо.

Немає нікого на наших малюнках —

Одні лише весна, небо і ранок…

Найголовніше, жорстоке —

Ділиться надвоє на два поділені!

Знову невидимий, знову заплаканий,

І десь ліворуч у мені...

Серце болить... Серце тужить.

Немає нічого, чим ми ризикуємо.

Немає нікого на наших малюнках —

Одні лише весна, небо і ранок…

Все, що твої очі говорили —

А губи мовчали, кривили, тупили.

Розірваний надвоє, пливу за течією…

А серце болить... Серце тужить.

Немає нічого, чим ми ризикуємо.

Немає нікого на наших малюнках —

Одні лише весна, небо і ранок…